КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Деякі питання з оплати праці працівників
державного підприємства поштового зв'язку
ПИТАННЯ 1: Як оплатити роботу у вихідний день працівникові, якщо ця робота перевищує його місячну норму робочого часу (з неповним робочим днем) та не перевищує місячної норми робочого часу, встановленої на підприємстві для відповідної посади (з повним робочим днем) ?
ПИТАННЯ 3: Чи має право заступник відділення поштового зв 'язку на доплату за виконання додаткових обов'язків, якщо за тимчасової відсутності начальника на нього покладаються такі обов 'язки без звільнення від виконання своєї роботи?
Чи може заступник керівника отримувати доплати за суміщення посад чи збільшення обсягу виконуваних робіт?
ПИТАННЯ 3: Чи можуть вважатись відрядженням службові поїздки працівників, робота яких має роз'їзний характер і які включені до переліку з роз'їзним характером робіт, якщо тривалість цих поїздок перевищує один день?
ВІДПОВІДЬ 1: Порядок компенсації за роботу у вихідні дні визначено ст.72 КЗпП, згідно з якою робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі згідно зі ст. 107 КЗпП.
Робота у вихідні дні оплачується в подвійному розмірі:
працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу; в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму праці.
Оплачують у такому розмірі години, фактично відпрацьовані у вихідні дні.
Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу та одержують оклад, оплата роботи у вихідний день провадиться в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад.
ВІДПОВІДЬ 2: Якщо в посадовій інструкції заступника начальника відділення поштового зв'язку зазначено, що на час відсутності керівника (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо) на заступника покладаються його обов'язки, то в такому разі доплата заступникові керівника не проводиться, оскільки заміщати керівника - це його функціональні обов'язки.
За наявності вакантної посади начальника відділення на час проведення конкурсу заступник цього керівника призначається «тимчасово виконуючим обов'язки».
Порядок оформлення та оплати праці тимчасового замісництва регулюється роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. N 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. N 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою від 11.12.86 р. N 521/30-18). Ці нормативні акти законодавства СРСР є чинними на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» (далі - постанова N 1545-ХІІ).
Відповідно до цих нормативних документів у разі призначення працівника, в тому числі штатного заступника. виконуючим обов'язки за вакантною посадою, оплата праці провадиться за цією посадою.
Щодо питання суміщення професій та збільшення обсягу робіт, то ст.105 КЗпП передбачено, що працівникам, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організашї поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) без звільнення від основної роботи. провадиться доплата за суміщення професій (посад) або збільшення обсягу робіт.
Розмір доплати встановлюють на умовах, передбачених колективним договором. Названою статтею не передбачено обмежень прав підприємств з цього питання.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст.97 КЗпП госпрозрахунковим підприємствам надано право самостійно визначати в колективному договорі форми і системи оплати праці, види та розміри доплат, надбавок, премій тощо з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.
Нормативні акти колишнього союзу, що обмежували права підприємств з цих питань, утратили чинність.
Оскільки за постановою N 1545-ХІІ до ухвалення відповідних актів законодавства України на території країни застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України, постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкція Держкомпраці, Мінфіну СРСР та ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. N 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» є чинними в частині тих пунктів, які містять загальні норми і принципи цієї форми роботи працівників: визначення понять суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Отже, підприємства госпрозрахункової сфери самостійно вирішують питання покладання на працівників підприємства, в тому числі керівників структурних підрозділів, виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт і встановлення доплат за суміщення професій та збільшення обсягу робіт.
ВІДПОВІДЬ 3: Гаранти для працівників, які направляються в службові відрядження, визначені ст. 121 КЗпП.
Для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, питання службових відряджень регулюється також постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (в редакції наказу від 17.03.2011 р. N 362, далі - Інструкція).
Згідно з Інструкцією службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Тобто це стосується, як правило, виконання виробничих завдань.
Крім того, Інструкцією передбачено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою). ,
Поняття роз'їзний або пересувний характер робіт визначено постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. N 169/10-87 «Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов'язаних з пересувним і роз'їзним характером робіт в будівництві», яка є чинною в частині, що не суперечить чинному в Україні законодавству.
Зокрема цією, постановою передбачено, що для визначення терміну «роз'їзний характер робіт» слід виходити з організації (характеру) виконання (проведення) робіт. Така організація робіт передбачає виконання робіт на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв'язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті і назад.
Надбавка за пересувний характер робіт установлюється працівникам у цілях компенсації підвищених витрат, пов'язаних із частою передислокацією організації або відірваністю від постійного місця проживання.
Перелік професій (посад), за якими встановлюється надбавка за роз'їзний характер робіт, а також її розмір установлюється підприємством в колективному договорі самостійно.
Неля СИНЬКО,
Начальник відділу
«Праця i зарплата» N 31 (851), 21 серпня 2013 р.
Передплатний iндекс: 30214