Обов'язкове медичне страхування може замінити
соцстрахування з тимчасової втрати працездатності
та від нещасних випадків на виробництві
Згідно зі ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. На практиці хворі та їхні родичі мусять платити і за ліки, і за аналізи, і за процедури, і лікареві особисто. Безкоштовним можна вважати лише перебування на лікарняних ліжках. Цю проблему безгрошів'я можна було б вирішити завдяки медичному страхуванню, але нині в Україні маємо лише добровільне медичне страхування від низки страхових компаній; загальнообов'язкового медичного страхування наразі нема.
Медичне страхування передбачено указами Президента України від 08.08.2000 р. N 963 "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України"; від 24.05.2000 р. N 717/2000 "Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року"; від 15.08.2001 р. N 637 "Про Стратегію подолання бідності"; від 07.08.1999 р. N 969/99 "Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення", від 07.12.2000 р. N 1313/2000 "Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України"; від 03.08.99 р. N 958/99 "Про Основні напрями державної політики розвитку трудового потенціалу", а також Посланням Президента України до Верховної Ради "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки".
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1998 року визначають медичне страхування складовою частиною системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, правові та організаційні засади якого встановлюються законом. Станом на січень 2009 року законодавство України такого закону не містить, і, очевидно, його не буде ще років 5-7, тобто обов'язкового медичного страхування немає вже понад 10 років, а люди вимирають в основному від хвороб.
Усі законопроекти про запровадження в Україні загальнообов'язкового державного медичного страхування дуже схожі. Згідно з ними обов'язковому медичному страхуванню підлягають усі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Страхувальниками визнаються:
- роботодавці - для найманих працівників;
- навчальні заклади - для осіб, які навчаються;
- органи місцевого самоврядування - для непрацюючих осіб;
- фонди соціального страхування - для осіб, що отримують матеріальне забезпечення з коштів фондів соціального страхування.
Страхові внески мають сплачуватися до окремого фонду медичного страхування. Їх розмір щороку має визначати Верховна Рада України. Кошти такого фонду використовуватимуть для оплати медичних послуг, що надаються застрахованим особам. Перелік медичних послуг має визначати окремий закон.
Реалізація цих положень дозволить запровадити новий механізм фінансування системи охорони здоров'я, в основу якого покладено модель обов'язкового соціального страхування. Досвід розвинених країн світу свідчить про оптимальність такого підходу, оскільки він забезпечує високу якість медичних послуг та дотримання соціальних гарантій у сфері охорони здоров'я.
Населенню забезпечується гарантований обсяг медичної допомоги, передбачений програмою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується на рівні держави.
Незважаючи на позитивну спрямованість проектів, зауважимо, що їх реалізація у сучасному вигляді призведе до істотного підвищення податкового тиску на суб'єктів підприємницької діяльності. У зв'язку з цим запровадження ще одного виду внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування доцільно здійснювати лише в комплексі з одночасним переглядом ставок на інші види загальнообов'язкових платежів для уникнення підвищення загального рівня оподаткування. Адже насправді медичне страхування має включати страхування з тимчасової втрати працездатності, а також соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що теж належать до медичної сфери. І не буде потреби збільшувати страхові внески...
Введення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування змінить умови фінансування і діяльності медичних закладів - вони стануть самостійними суб'єктами господарювання. Їх фінансування здійснюватиметься за конкретно виконану роботу певного обсягу і якості, передбачену умовами договору.