КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Державна експертиза умов праці
Про надання щорічної додаткової відпустки та
скорочену тривалість робочого тижня
ПИТАННЯ: Чи мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку лікарі санітарні із загальної гігієни (всіх найменувань) та їхні помічники?
ВІДПОВІДЬ: За статтею 8 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надаються окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).
Згідно з підрозділом «Санітарно-профілактичні установи» розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» цього Списку право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів мають, зокрема, лікарі-епідеміологи та їхні помічники (поз. 64,65), а також лікарі санітарні із загальної гігієни (всіх найменувань) та їхні помічники (поз. 68), які безпосередньо зайняті на роботах з проведення санітарно-профілактичних та протиепідеміологічних заходів.
При цьому конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону України «Про відпустки»).
Згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом від 04.06.2003 р. № 150, зареєстрованим у Мін'юсті України 18.06.2003 р. за № 496/7817), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Обліковує час, відпрацьований у таких умовах, власник або уповноважений ним орган.
Головний державний експерт,
Сергій РЯБОКОНЬ
"Праця i зарплата" N 16 (884), 23 квiтня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214