ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Заява N 53338/07,
подана Сергієм Геннадійовичем Козловим
проти України
Офіційний переклад
11 березня 2014 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,
Енн Пауер-Форд (<…>),
Хелена Єдерблом (<…>), судді,
а також Стівен Філліпс (<…>),
заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21 листопада 2007 року, беручи до уваги декларацію, подану Урядом держави-відповідача 3 вересня 2013 року, щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, та відповідь заявника на цю декларацію, після обговорення постановляє таке рішення:
Факти та процедура
Заявник - п. Сергій Геннадійович Козлов, громадянин України 1954 року народження, проживає в м. Севастополі.
Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляла його Уповноважений - пані Ольга Давидчук з Міністерства юстиції України.
Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, що національне провадження, в якому він безуспішно вимагав від банку відшкодування завданої йому шкоди, не було здійснено у розумні строки, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим. Він також стверджував, що це провадження було несумісним з іншими положеннями статті 6 Конвенції, а також зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Про частину заяви стосовно тривалості судового розгляду і від сутності ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд для надання коментарів.
Право
1. Заявник скаржився на надмірну тривалість провадження в його справі та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.
Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд листом від 3 вересня 2013 року повідомив Суд про свою односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією частиною заяви. Уряд також запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.
Декларація передбачала таке:
"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим.
Уряд України пропонує виплатити пану Сергію Геннадійовичу Козлову 1530 (одна тисяча п’ятсот тридцять) євро.
У зв'язку з цим Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд зауважує, що ця декларація відповідає положенню "з будь-якої іншої підстави", на основі якого Суд може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.
Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту закінчення цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Виплата становитиме остаточне вирішення справи".
У листі від 24 жовтня 2013 року заявник висловив свою незгоду з умовами цієї односторонньої декларації.
Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження прийняти рішення про вилучення справи з реєстру справ за наявності підстав, передбачених підпунктами "a", "b", "c" пункту 1 статті 37 Конвенції. Підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити справу з реєстру, якщо:
"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".
Суд також нагадує, що в певних випадках він може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.
З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію в світлі принципів, що випливають з його практики, зокрема рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява N 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (<…>), заява N 11602/02 від 26 червня 2007 року; та "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява N 28953/03.
У низці справ, включно зі справами проти України, Суд сформував свою позицію стосовно заяв щодо порушення права на судовий розгляд впродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява N 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява N 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевськяй проти Польщі" (Majewski v. Poland), заява N 52690/99, від 11 жовтня 2005 року; і "Юр'ева та Юр'єв проти України"(Yuryeva and Yuryev v. Ukraine), заява N 3431/03, п. 54, від 31 липня 2012 року).
З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка е відповідною до сум, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).
Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику із цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).
Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява N 18369/07, від 4 березня 2008 року).
2. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу заявник також скаржився, що під час провадження національні суди вчинили низку різних процесуальних порушень, що призвело до неправильного і несправедливого вирішення справи.
Враховуючи всі наявні в його розпорядженні матеріали та тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не вбачає жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або Протоколами до неї.
Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
За цих підстав суд одноголосно
Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 і статтею 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов’язань.
Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.
Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.
Заступник Секретаря Стівен ФІЛЛІПС
Голова Боштьян М. ЗУПАНЧІЧ