Облік окремих активів і зобов'язань
бюджетних установ за новими правилами
(коментар до наказу Мінфіну від 02.04.2014 р. № 372,
далі - Наказ № 372)
Мінфін замість трьох наказів Держказначейства затвердив Наказом № 372 Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ (далі - Порядок № 372).
Також низку змін унесено до Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ, наведеної в додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (далі - Типова кореспонденція).
Зокрема, уточнено порядок відображення придбання фінансових інвестицій шляхом унесення до статутного капіталу підприємств і нарахування курсових різниць при зміні валютного курсу. А також доповнено Типову кореспонденцію п.п. 3.35-3.36, у яких прописано порядок відображення переоцінки зобов'язань, узятих в іноземній валюті та перерахування у валюту звітності попередньої оплати, сплаченої інших особам в іноземній валюті.
Окрім того, у п. 11 р. V Положення з бухгалтерського обліку запасів бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2013 р. № 947, уточнили, що списання пального може здійснюватися (а не здійснюється) на підставі подорожніх листів.
Порядок № 372 доволі стислий і лаконічний, він не містить повторів з інших нормативно-правових актів (як було в попередніх нормативах). Проаналізуємо кожен із його розділів, порівнявши з раніше діючими нормативно-правовими актами.
Нові терміни та визначення
У розділі І «Загальні положення» Порядку № 372 з'явилися визначення нових термінів, зокрема, «дебіторів», «кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув», «простроченої кредиторської заборгованості» Також слід звернути увагу, що у новій редакції викладено визначення «дебіторської заборгованості», «валютного курсу», «курсових різниць», «депозитних рахунків», «касових видатків та надання кредитів», «коштів в дорозі», «попередньої оплати (авансу)», але їх суть не змінилася.
Бухгалтерський облік грошових коштів
Цьому присвячено розділ II Порядку № 372, який власне замінив раніше діючу Інструкцію. Оскільки востаннє до неї вносили корективи ще в 2005 році, то вона вже не відповідала чинному законодавству й містила посилання на недіючі нормативи. Акцентуємо увагу на найважливішому.
Так, з питань оформлення та ведення касових операцій, приймання готівки, установлення ліміту каси, використання коштів із рахунків Порядок № 372 відсилає до законодавства без конкретизації. До якого саме?
Ліміт залишку каси. Порядок встановлення залишку ліміту каси не змінився. Державна казначейська служба України самостійно визначає порядок установлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються (п. 5.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, далі - Положення № 637).
Казначейство стисло його прописало в п. 3.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженому наказом Мінфіну від 22.06.2012 р. № 758.
Порядок оформлення та ведення касових операцій, приймання готівки та форми касових документів визначено, як і раніше, Положенням № 637.
Погашення дебіторської заборгованості за минулі роки. Так, у п. 2.4 Порядку № 372 уточнено, як чинити із сумами коштів, що надійшли в поточному році на рахунки бюджетної установи як повернення дебіторської заборгованості, котра виникла в попередніх бюджетних періодах, зокрема:
- якщо суми коштів (крім власних надходжень) надійшли на реєстраційні, спеціальні реєстраційні або поточні рахунки як повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди (крім тієї, що утворилася за рахунок власних надходжень), то вони перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету (раніше не вказувалося, до якого саме фонду перераховувати);
- у разі коли кошти надійшли на спеціальні реєстраційні або поточні рахунки як повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди (що утворилася за рахунок власних надходжень), коригується результат виконання кошторису із одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
Раніше, відображаючи повернену за минулі роки дебіторську заборгованість, керувалися листом Мінфіну від 06.03.2003 р. № 021-03/60. Тепер же визначальний фактор - за рахунок яких коштів (власних надходжень чи ні) була утворена дебіторська заборгованість, котру повернено за минулі бюджетні періоди.
Облік інших коштів. Як і раніше, до них належать грошові документи (поштові марки, сплачені проїзні документи, путівки до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, кошти, що містяться в акредитивах, у чекових книжках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування та інших грошових документах) і кошти в дорозі. Для їх обліку призначено субрахунок 331 «Інші кошти».
Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості
По-перше, у п. 3.2 Порядку № 372 прописано підходи до визнання дебіторської заборгованості. Вона визнається активом, якщо існує ймовірність отримання установою майбутніх економічних вигід або досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи та може бути достовірно визначена її сума.
По-друге, у Порядку № 372 тепер немає норми, яка б забороняла виручку, що надходить готівкою до каси, використовувати без попереднього зарахування її на рахунки. Тож можна так зрозуміти, якщо працівник, який повернувся з відрядження, і повернув до каси невикористаний залишок авансу, його в той же день можна видати іншому працівнику, котрий направляється у відрядження. Але цільове призначення готівки має залишатися незмінним. Щоправда, незрозуміло, як це узгоджується із п. 12.6 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.2012 р. № 1407, згідно з яким після отримання розпорядником бюджетних коштів (одержувачем бюджетних коштів) матеріальних цінностей або послуг, придбаних/отриманих за готівку, до органів Казначейства подаються документи, які підтверджують здійснені видатки (акти придбання матеріальних цінностей чи послуг, рахунки-фактури тощо). У разі неподання розпорядником бюджетних коштів (одержувачем бюджетних коштів) до органу Казначейства протягом трьох робочих днів після спливу терміну, на який надається готівка під звіт, документів, що підтверджують отримання товарів, робіт чи послуг, органи Казначейства припиняють видачу готівки на зазначені цілі. Тому не радимо поспішати видавати готівку з каси без зарахування на рахунок, доки не буде відповідних роз'яснень від Мінфіну.
По-третє, бухгалтерський облік розрахунків із підзвітними особами ведеться за кодами бюджетної класифікації та в розрізі підзвітних осіб за виданими з каси установи (зарахованими на картковий рахунок) сумами. Обґрунтуванням для видачі підзвітних сум може бути неможливість проведення видатків у безготівковій формі або їх недоцільність.
По-четверте, у п. 3.5 Порядку № 372 прописали механізм списання дебіторської заборгованості, у якому продублювали норму п. 11.5 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90.
До речі, Мінфін уже підготував проект нової інструкції з інвентаризації, яка визначатиме порядок проведення інвентаризації і в бюджетних установах, і в госпрозрахункових підприємств.
Облік операцій в іноземній валюті
Бухгалтерський облік зазначених операцій визначено р. IV Порядку № 372. Більшість його положень повторюється із попереднього порядку.
Операції в іноземній валюті органів під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активу, зобов'язання, власного капіталу, доходів, витрат).
Нагадаємо
Офіційний курс валюти встановлюється відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУвід 12.11.2003 р. № 496.
Офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів установлюється Національним банком України після 12:00 і діє із часу його встановлення (лист НБУ від 03.04.2014 р. № 19-012/14290). Тож саме такий курс доведеться застосовувати для розрахунків за авансовими звітами.
Про проведені операції в іноземній валюті установи складають Довідку про операції в іноземній валюті за новою формою, наведеною в додатку до Порядку № 372. Тепер її потрібно надавати протягом трьох робочих днів місяця, що настає за звітним (замість останнього робочого дня поточного місяця) - за кожним видом (кодом) іноземної валюти окремо.
Бухгалтерський облік зобов'язань
У ньому прописано порядок визнання зобов'язання, тобто воно визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.
Зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні. При цьому поточними визнаються зобов'язання, погашення яких очікується протягом дванадцяти місяців із дати балансу. А якщо період погашення більше дванадцяти місяців, зобов'язання визнаються довгостроковими. Такий підхід випливає і з Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, та порядку його застосування.
У цьому ж розділі визначено порядок списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, і більшість норм продубльовано. Проте з'явилося й декілька нових норм. Зокрема щодо списання суми кредиторської заборгованості за депонованою заробітною платою, стипендіями, пенсіями, допомогою та іншими виплатами населенню, не одержаними в установлений термін та строк позовної давності якої минув і відображення розгорнуто сальдо розрахунків за виконані роботи, розрахунків з податків і зборів, розрахунків зі страхування, розрахунків з оплати праці, розрахунків за іншими операціями із кредиторами та внутрішніх розрахунків.