КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Департамент фінансів соціальної сфери
Щодо затримання у відрядженні
ПИТАННЯ: Часто внаслідок будь-яких форс-мажорних обставин (тривалі переговори, хвороба, відсутність квитків на потрібний рейс тощо) працівник змушений затриматися у відрядженні і не може повернутися у строк, установлений керівником підприємства в наказі про відрядження. Що робити в такому разі і чи має право роботодавець відшкодувати працівникові витрати за зайві дні відрядження, не передбачені в наказі про його відрядження?
ВІДПОВІДЬ: Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59 (в редакції наказу від 17.03.2011 р. № 362), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Направляє працівника підприємства у відрядження керівник цього підприємства або його заступник, що оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, найменуванням підприємства, куди відряджено працівника, строку й мети відрядження.
З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від працівника причин за наявності оригіналів підтвердних документів.
Рішення про продовження терміну відрядження керівник ухвалює після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, що оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства. У разі ухвалення цього рішення працівникові за такий період виплачуються добові витрати, провадиться оплата праці за всі робочі дні тижня згідно з графіком за місцем постійної роботи, а також відшкодовуються витрати на проїзд та проживання.
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові впродовж усього часу, поки він не може за станом здоров'я стати до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більш як два місяці. Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання мають бути засвідчені в установленому порядку. За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не зараховуються до строку відрядження.
За час затримання в місці перебування у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення тощо.
Тобто в разі затримання працівника за місцем відрядження без поважних причин йому відшкодуються витрати на проїзд лише до місця відрядження, а витрати на проїзд з місця відрядження не відшкодовуються.
Начальник відділу,
Алла БРОДЕЦЬКА
"Праця i зарплата" N 20 (888), 28 травня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214