КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
Відділ нагляду за додержанням законодавства про працю
Віднесення працівників до категорії посадових осіб
ПИТАННЯ: Яких працівників можна віднести до категорії посадових осіб за п. 5 ст. 41 КЗпП? Чи поширюються на посадових осіб підприємств, установ, організацій соціальні гарантії, передбачені законодавством? Який трудовий договір (строковий чи безстроковий) може бути розірваний за п. 5 ст. 41 КЗпП?
ВІДПОВІДЬ: Законом України від 13.05.2014 р. № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» ч. 1 ст. 41 КЗпП доповнено п. 5, відповідно до якого додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб.
За статтею 4 КЗпП законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, ухвалених відповідно до нього.
У законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» відсутнє.
За статтею 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їхнього апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорядчих функцій й одержує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Законом України від 11.07.95 р. № 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова «службова особа» замінено словами «посадова особа». Таким чином, можна зробити висновок про те, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.
У примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.
Службова особи наділена певним обсягом повноважень і в їхніх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право приймати та звільняти працівників, застосовувати дисциплінарні чи адміністративні стягнення тощо).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 організаційно-розпорядчими обов'язками (наявність яких є характерною для поняття «посадова особа») є обов'язки з керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ й організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Переліку посадових осіб, з якими може бути припинено трудовий договір на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП. та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП залежно від виду трудового договору (строковий чи безстроковий) законодавством не передбачено.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, передбачених ст. 40 КЗпП, а з окремими категоріями працівників - у випадках, визначених ст. 41 КЗпП.
Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою таких посад установлюються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених п.5 ч.1 ст. 41 КзпП, ст. 44 КЗпП передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток.
На працівників, обраних до профспілкових органів, поширюються гарантії, передбачені главою XVI КЗпП та Законом України «Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності». Звільнення цієї категорії працівників згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП відбувається в порядку, визначеному ст. 252 КЗпП, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (в тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається впродовж року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі у зв'язку зі станом здоров'я, що перешкоджає продовженню такої роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачено можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язане із станом здоров'я.
Згідно зі ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст 179). одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жінок також у разі їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору. Виходячи з викладеного звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, за ініціативою роботодавця згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП не допускається.
Головний спеціаліст,
Олена МІСЯЦЬ
"Праця i зарплата" N 26 (894), 16 липня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214