КОНСУЛЬТУЄ ДПІ У ДЕСНЯНСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ МІНДОХОДІВ У М. КИЄВІ
Оподаткування доходів фізичних осіб, легалізація трудових
відносин та упередження фактів виплати заробітної
плати в "конвертах"
ПИТАННЯ 1: У разі, якщо фізична особа - підприємець, який знаходиться на загальній системі оподаткування, але тимчасово не займається підприємницькою діяльністю та не отримує дохід, чи передбачено чинним законодавством звільнення від сплати єдиного внеску?
ВІДПОВІДЬ 1: Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці визначені платниками єдиного соціального внеску. Для зазначених платників (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до пункту 2 частини перший статті 7 та частини 11 статті 8 Закону єдиний соціальний внесок нараховується у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від іх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Отже, приватні підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, не повинні сплачувати єдиний внесок за періоди, в яких не отримували дохід (прибуток), у разі наявності підтверджуючих документів.
ПИТАННЯ 2: Чому не всі фізичні особи - підприємці, які торгують на території ринку, можуть бути платниками єдиного податку першої групи?
ВІДПОВІДЬ 2: В переліку обмежень для фізичних осіб - підприємців, які належать до першої групи платників єдиного податку, йдеться, зокрема, про роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках (пункт 291.4 статті 291 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 р. № 209 (зі змінами та доповненнями) торгове місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства. Отже, тільки фізичні особи - підприємці, які здійснює роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринку можуть бути платниками єдиного податку першої групи, а ті, шо здійснюють продаж товарів у магазині, розташованому на території ринку, не можуть бути платниками єдиного податку першої групи.
ПИТАННЯ 3: Як відбувається процедура припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців?
ВІДПОВІДЬ 3: Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати отримання від фізичної особи - підприємця реєстраційної картки без довідок органу доходів і зборів про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів та про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Органи доходів і зборів проводять зняття з обліку фізичних осіб -підприємців на підставі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Фізичні особи - підприємці можуть бути зняті з обліку в органах доходів і зборів у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи доходів і зборів. Такий порядок визначено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом", який набув чинності 08 липня 2014 року, та стосується лише фізичних осіб - підприємців. Порядок зняття з обліку юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність залишився незмінним.
ПИТАННЯ 4: Чи розповсюджуються вимоги щодо податкового агента на фізичну особу - підприємця, який є платником єдиного податку та застосовує працю найманих працівників?
ВІДПОВІДЬ 4: Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України статус податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб має, зокрема, і самозайнята особа. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу фізична особа - підприємець відноситься саме до самозайнятих осіб.
ПИТАННЯ 5: Який встановлено розмір єдиного внеску для осіб, які працюють за межами України та беруть участь у добровільній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?
ВІДПОВІДЬ 5: З 1 травня 2014 року для осіб, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, змінено розмір єдиного внеску. Це стосується категорії осіб, зазначених, зокрема, в абзаці четвертому частини першої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464 (далі - Закон № 2464), тобто тих, які працюють за межами України. Для них, починаючи з 1 травня 2014 року, розмір єдиного внеску визначається на рівні: - на загальнообов'язкове пенсійне страхування становить 34,3 % бази нарахування єдиного внеску; - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 0,5 % бази нарахування єдиного внеску; - у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням - 1,7 % бази нарахування єдиного внеску. До цієї дати внески вплачувались за ставками 33,2 %, 1,5 % та 1,9 % відповідно до зазначених вище. База нарахування єдиного внеску визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої пунктом 4 статті 1 Закону № 2464, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На 2014 рік ця сума становить 20706 грн. (17 х 1218 грн.). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, встановленої пунктом 5 статті 1 цього Закону № 2464, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід, та підлягає сплаті щомісяця. Починаючи з 01 травня 2014 року розмір мінімального страхового внеску становить: - на загальнообов'язкове пенсійне страхування - 417,77 грн. (34,3 % х 1218 грн.); - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 6,09 грн. (0,5 % х 1218 грн.); -у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням - 20,71 грн. (1,7 % х 1218 грн.).
ПИТАННЯ 6: Який день вважається днем сплати єдиного соціального внеску?
ВІДПОВІДЬ 6: Днем сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з рахунка платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
ПИТАННЯ 7: Що робити фізичній особі - підприємцю у разі втрати документів, які підтверджують доходи та витрати?
ВІДПОВІДЬ 7: У разі втрати, документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
ПИТАННЯ 8: Чи необхідно роботодавцям подавати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску, якщо протягом звітного періоду праця найманих працівників не використовувалась, але заробітна плата нараховувалась за попередні звітні періоди?
ВІДПОВІДЬ 8: Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску подається незалежно від того, що протягом звітного періоду роботодавцем праця найманих працівників не використовувалась, але заробітна плата нараховувалась за попередні звітні періоди (в тому числі за рішенням суду). Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 p. № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування єдиного внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул. Пунктом 3.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 454, визначено, що страхувальники, крім зазначених у пункті 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у ЄДР), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний місяць.
ПИТАННЯ 9: Чи дозволено фізичній особі - підприємцю - платнику єдиного податку займатись зовнішньоекономічною діяльністю, в тому числі за межами території України?
ВІДПОВІДЬ 9: Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Про це зазначається в ст.5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Статтею 4 цього Закону передбачені види зовнішньоекономічної діяльності, до яких, зокрема, належать експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку. Отже, фізична особа-підприємець - платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови, що ним не здійснюються види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Заступник начальника інспекції
Дмитро Карташов
"Київський бухгалтер" N 22, 4 серпня 2014 року
Передплатний iндекс: 22259