Пільги та гарантії для військових, які беруть участь в АТО
(коментар до Законів України
від 06.05.2014 p. № 1233-VII,
від 20.05.2014 p. № 1274-VII,
від 01.07.2014 p. № 1547-VII,
від 19.06.2014 p. № 1538-VII)
Військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період є одним із видів військової служби (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, далі - Закон № 2232). Тобто особи призвані під час мобілізації, на особливий період на військову службу, набувають статусу військовослужбовця.
Трудові гарантії військовим, які беруть участь в АТО
Військовослужбовцям, призваним під час мобілізації, виплачується грошове забезпечення в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом відповідно до постанови КМУ від 09.04.2014 р. № 111.
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (ч. 2 ст. 39 Закону № 2232).
Також час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 p. № 1932-ХІІ, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається КМУ.
Соціальний захист військових,
які беруть участь в АТО, та членів їх сімей
Військовослужбовці ЗСУ, Нацгвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Держприкордонслужби України, особи рядового, науальницького складу і військовослужбовці МВС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерорис-тичній операції, віднесені до учасників бойових дій. Також такий статус отримають працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення в порядку, установленому законодавством. Відповідні зміни внесено до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551). Цей Закон поширюється і на сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (ст. 10 Закону № 3551).
Документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, згідно з постановою КМУ від 12.05.1994 р. № 302 є відповідне посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького й рядового складу
Умови, норми й порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького й рядового складу Держспецзв'язку України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, та деяких інших осіб, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262).
Відповідно до Закону № 2262, право на довічну пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики та мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, у державній пожежній охороні, службі в Держспецзв'язку та України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2262, у разі повторного прийняття, осіб, які отримують пенсію за цим Законом на військову службу до Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку України, Держспецслужби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.
А ось пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період до Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення зі служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється в розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв'язку з мобілізацією, на особливий період.
Отже, у разі встановлення особам, призваним під час мобілізації, на особливий період, на військову службу групи інвалідності, з відповідною причиною інвалідності, а також у разі загибелі (смерті) таких осіб, виникає право на призначення пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262.
Заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на призначення пенсії за Законом № 2262 подаються особами до органів ПФУ через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Під час призначення пенсій у разі втрати годувальника заяви подаються членами сімей померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів Пенсійного фонду через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. Якщо ж померлому годувальнику було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу Пенсійного фонду України.
Згідно з п. «а» ст. 36 Закону № 2262, членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, пенсії призначаються у розмірі - 40% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких же розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Також Законом України від 19.06.2014 р. № 1538-VII унесено зміни до ст. 10 Закону № 3551, унаслідок чого його дію поширено на сім'ї осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
З 1 січня 2015 року Законом України від 20.04.2014 p. № 1274-VII до ст. 36 Закону № 2262 унесено зміни. Із цієї дати пенсії в разі втрати годувальника членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених із військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262, які загинули (померли) унаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абз. 2 ст. 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), призначаються в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менш ніж 40% на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.