Як оформити «поновлення» мобілізованого працівника
Закон України від 20.05.2014 p. № 1275-VII поширив гарантії щодо збереження місця роботи, посади та компенсації середнього заробітку на громадян, мобілізованих починаючи із 18.03.2014 р. На жаль, законодавець оминув увагою власне механізм реалізації цієї норми. Роз'яснення Держпраці від 17.06.2014 див. на стор. 49-50 поточного номера. У ньому держінспекція наполягає на обов'язковому «поновленні» працівників, звільнених із роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
Слід зазначити, що в такому випадку не може навіть ітися саме про «поновлення на роботі», оскільки воно можливе лише в разі звільнення працівника з роботи без законних підстав і за рішенням органу, що розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП). А законні підстави з 18 по 31 березня 2014 року якраз були. Та й починаючи із 01.04.2014 р. виключення в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП щодо звільнення працівників, мобілізованих на військову службу, не з'явилося (його запровадили тільки 08.06.2014 p., але дію норми поширили на весь період починаючи із 18.03.2014 p.).
Як незаконне звільнення працівника описану ситуацію розглядати немає підстав. Та й рішення про поновлення працівників можуть прийняти лише органи, уповноважені розглядати трудові спори, тобто комісія із трудових спорів або суд.
Водночас Держпраці вважає, що для надання гарантій мобілізованим працівникам роботодавцю достатньо мати повістку з військкомату про призов працівника на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Починаючи із квітня 2014 року мобілізовані працівники, яких звільнили у зв'язку з призовом на військову службу, неодноразово зверталися до прокуратури щодо порушення своїх прав. Прокуратура зазвичай ініціює проведення позапланової перевірки територіальними державними інспекціями з питань праці, яка завершується скасуванням наказу про звільнення зазначених працівників.
Тож один із можливих варіантів вирішення проблеми може бути реалізовано за такою процедурою.
Крок 1. Скасувати наказ про звільнення мобілізованого працівника. Підстава для його видання - унесення змін до п. 3 ч. 1 ст. 36 та ч. 3 ст. 119 КЗпП, які застосовуються починаючи із 18 березня 2014 року.
Крок 2. Видати наказ про увільнення працівника від роботи на період його військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року, та нарахування йому середнього заробітку за весь період мобілізації.
Крок 3. Повідомити працівника, якого звільнили у зв'язку з мобілізацією на військову службу, про те, що наказ про його звільнення скасовано. Держпраці пропонує направляти лист за місцем реєстрації (фактичного проживання) разом із копією наказів.
Крок 4. Унести запис про скасування звільнення до особової справи (особової картки) працівника, а після його повернення на роботу (після демобілізації) - унести запис про визнання запису про звільнення недійсним до трудової книжки працівника.
На жаль, навіть такий варіант «поновлення на роботі» мобілізованого працівника складно назвати законним. Адже трудової книжки мобілізованого працівника в установі немає. Тому роботодавець, нараховуючи середній заробіток працівнику (трудової книжки якого в нього немає), фактично порушує норми трудового законодавства. Залишається лише сподіватися, що державні інспектори Держпраці будуть лояльні до роботодавців під час перевірок, адже вони самі фактично їх штовхають на згадані вище порушення.