Чи можна утримати з «поновленого»
працівника компенсацію та вихідну допомогу
ПИТАННЯ: Бюджетна установа 20.06.2014 р. скасувала наказ про звільнення мобілізованого працівника. Але при його звільненні в березні 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 cт. 36 КЗпП йому виплатили вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат і компенсацію за 6 днів невикористаної відпустки. Чи можна зробити перерахунок і відрахувати зазначені суми з нарахованого мобілізованому працівникові середнього заробітку ?
ВІДПОВІДЬ: В описаній ситуації немає підстав для відрахування із зарплати мобілізованого працівника виплачених під час звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги.
Передусім нагадаємо: ст. 44 КЗпП не передбачає виплати вихідної допомоги в розмірі двох мінімальних зарплат при звільненні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв'язку з призовом на військову службу. Тому в бюджетної установи не було підстав здійснювати таку виплату.
Стосовно відрахування виплачених при звільненні сум вихідної допомоги та компенсації ситуація неоднозначна. Адже Держпраці в Роз'ясненні від 17.06.2014 р. (див. стор. 49-50 поточного номера) стверджує, що слід зробити перерахунок компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, виплачених під час звільнення, оскільки трудові відносини відновлені, і виходить, що працівник не звільнявся. Проаналізуємо положення трудового законодавства та судову практику стосовно цього.
Трудове законодавство не передбачає можливості утримати зазначені суми із зарплати працівника, та й судова практики щодо цього доволі однозначна. Наведемо вагомі аргументи, які не дозволять відрахувати зазначені суми із зарплати (середнього заробітку) мобілізованого працівника, котрі були виплачені на момент звільнення на законних підставах.
По-перше, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП, власник (уповноважений ним орган) може видати наказ (розпорядження) про відрахування зайво виплаченої суми внаслідок лічильної помилки - не пізніше одного місяця із дня виплати неправильно обчисленої суми. Але про неправильно обчислені чи зайво виплачені суми не може навіть ітися.
По-друге, Верховний Суд України у пп. 1 п. 24 постанови Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 наголошує, що відрахування неправильно обчисленої суми на підставі п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП можуть провадитися без судового розгляду, тільки якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування та не минув місячний строк із дня виплати зайвої суми. Тобто без згоди працівника здійснити відрахування з його зарплати роботодавець не вправі.
По-третє, згідно із ст. 129 КЗпП і ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-XIV, не може бути звернено стягнення на вихідну допомогу, виплачену при звільненні працівника, та на компенсацію за невикористану відпустку (крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років).
Беручи до уваги наведене вище, роботодавець не вправі утримати із зарплати працівника, наказ про звільнення якого скасували, виплачені на законних підставах під час остаточного розрахунку суми грошової компенсації та вихідної допомоги.
Якщо ж роботодавець вирішить звернутися до суду, щоб повернути суми грошової компенсації та вихідної допомоги, виплачені при звільненні, то на позитивне рішення не варто розраховувати (див. ухвалу Верховного Суду України за справою № 6-26650св07, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2011 р. за справою № 6-1041 Осв11).