ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
12.09.2014 N 826/11908/14
Про визнання протиправним та скасування наказу
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качура І. А., суддів - Келеберди В. І., Данилишина В. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра промислової політики України К. О. Ф., треті особи - Державне підприємство "Антонов", ОСОБА_3, Міністерство промислової політики України (за участю Генеральної прокуратури України) про визнання протиправним та скасування наказу N 47-Д від 24.07.2014 р., встановив:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до pаступника Міністра промислової політики України К. О. Ф. (далі по тексту також - відповідач), треті особи Державне підприємство "Антонов", ОСОБА_3, Міністерство промислової політики України, за участю Генеральної прокуратури України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ заступника Міністра промислової політики України К. О. Ф. N 47-Д від 24.07.2014 р. "Про покладення виконання обов'язків Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" на ОСОБА_3".
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спірний наказ суперечить чинному законодавству та завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.
Відповідач позиції щодо заявленого позову не виклав, у судове засідання по справі належного представника не скерував.
Представник третьої особи_1 підтримав позовні вимоги позивача.
Представники третіх осіб_2, 3 проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.
Представник Генеральної прокуратури України позов просив залишити без задоволення з мотивів необґрунтованості.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.
Як слідує із матеріалів справи, 19 січня 2006 р. між Міністерством промислової політики України та ОСОБА_1 було укладено контракт N 1-1, за умовами якого позивач був призначений на посаду Генерального конструктора Державного підприємства "Антонов".
05 лютого 2010 р. між Міністерством промислової політики України та позивачем було укладено контракт N 1-7 про призначення ОСОБА_1 на посаду Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" на термін до 04 лютого 2015 р.
Матеріалами справи встановлено, що наказом N 47-Д від 24.07.2014 р. за підписом заступника Міністра промислової політики України К. О. Ф. на ОСОБА_3 покладено виконання обов'язків Президента - Генерального конструктора Державного підприємства "Антонов".
При цьому, підставою видачі спірного наказу слугувала заява ОСОБА_3.
Позивач не погоджуючись з правомірністю наказу від 24.07.2014 р. N 47-Д звернувся відповідно до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності", Господарським кодексом України, Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Пунктом 6.4 статуту ДП "Антонов" визначено, що наймання на роботу Президента - Генерального конструктора здійснюється міністерством шляхом укладення з ним контракту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень ст. 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань мають повноваження призначати на посаду та звільняти з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладати і розривати з ними контракти.
Згідно положень п. 12 ч. 2 статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" призначення на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління цього міністерства, крім випадків, установлених законом, здійснює Міністр, як керівник міністерства.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" у разі звільнення міністра, заступник міністра - керівник апарату здійснює його повноваження до призначення на цю посаду іншої особи, крім тих, які визначені пунктами 2, 5, 6 (за винятком звільнення), 7 - 10, 11 (за винятком звільнення), 20, 28 (у частині виконання повноважень міністра, які за Конституцією та законами України виконуються ним особисто) частини другої статті 8 та статтею 18 цього Закону.
Як вже було встановлено судом, спірний наказ N 47-Д від 24.07.2014 року підписано К. О. Ф. - заступником Міністра.
При цьому, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 р. N 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності", контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодження з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком N 2 до цієї постанови.
Пунктом 8 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 203 від 19.03.93 року, встановлено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.
Порядок погодження призначення на посаду керівника державного підприємства регулюється постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 09.10.2013 року "Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. N 203".
Судом встановлено, що до Київської міської державної адміністрації звернень щодо погодження кандидатури ОСОБА_3 на посаду Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" не надходило.
Разом з тим, суду надано копію листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.05.2014 р. N 001-76, яким відмовлено Міністерству промислової політики України у погодженні звільнення ОСОБА_1 з посади Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов".
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що призначення на посаду керівників державних підприємств, установ, організацій має відбуватися за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації лише шляхом підписання контракту, укладення якого має бути додатково погоджено в порядку визначеному п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 р. N 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності". Інша форма призначення керівника державного підприємства, аніж укладення контракту з ним, законодавством не передбачена.
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Кодексом законів про працю України не передбачено можливості покладення виконання обов'язків на особу, яка не перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією.
При цьому питання застосування ст. 105 Кодексу законів про працю України роз'яснено в листі Міністерства праці та соціальної політики від 20.01.2005 року N 18-23.
Так, в п. 3 листа від 20.01.2005 року N 18-23 Міністерство праці та соціальної політики України повідомило, що виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своєї основної роботи - це заміна працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи (посада).
Крім того, Міністерство праці та соціальної політики України у вищевказаному листі зазначило, що виконанням службових обов'язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов'язане з виробничою необхідністю або з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, установі, організації, є тимчасовим замісництвом.
Тимчасове замісництво за більш відповідальною посадою є одним із способів перевірки на практиці потенційних можливостей працівників для включення їх до резерву на висування.
При цьому штатним заступникам, помічникам відсутніх працівників (у разі відсутності посади заступника), головним інженерам різниця в окладах не виплачується.
В межах розгляду справи встановлено, що на день винесення спірного наказу N 47-Д від 24.07.2014 р. та на день прийняття рішення по справі керівництво ДП "Антонов" здійснює ОСОБА_1 на посаді Президента - Генерального конструктора.
Відповідно до Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1912 від 18.10.99 р., для заміщення посад керівників державних підприємств, установ, організацій створюється кадровий резерв.
Кадровий резерв формується міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, а також організацією, якій Кабінет Міністрів України делегував функції управління майном, що перебуває у державній власності.
Запропоновані до кадрового резерву кандидатури погоджуються: - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, якщо, державне підприємство належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи організації, якій Кабінет Міністрів України делегував функції управління майном, що перебуває у державній власності; - міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади чи організацією, якій Кабінет Міністрів України делегував функції управління майном, що перебуває у державній власності, якщо державне підприємство належить до сфери управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Положенням про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ, організацій органу правління державним майном надано повноваження проводити з працівниками зарахованими до кадрового резерву, роботу згідно із затвердженим ними планами, в яких передбачається: - участь у нарадах, семінарах, конференціях з відповідних питань діяльності органу управління майном; - участь у підготовці управлінських документів підприємства; - вивчення і аналіз законодавства та нормативно-правових документів органу управління майном; - тимчасове виконання обов'язків керівника державного підприємства у разі його тривалої відсутності; - участь в опрацюванні встановлених форм звітності щодо діяльності державного підприємства; - відрядження на провідні вітчизняні та закордонні підприємства для вивчення досвіду управління з метою його застосування; - навчання відповідно до Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1997 р. N 167.
Виходячи з вищенаведених правових норм, тимчасове виконання обов'язків керівника підприємства може бути покладене тільки на іншого працівника підприємства. Тимчасове виконання обов'язків керівника державного підприємства може бути покладене на осіб, зарахованих до кадрового резерву на посаду керівника державного підприємства.
Згідно п. 6 Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ, організацій переважне право на заміщення вакантної посади має працівник, зарахований до кадрового резерву.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не передбачає можливості покладення виконання обов'язків по вакантній посаді.
Як встановлено судом з наданого позивачем Списку осіб, зарахованих до кадрового резерву ДП "Антонов" Міністерства промислової політики України від 24.02.2014 року, затвердженого першим заступником Міністра Мінпромполітики та погодженим головою Київської міської державної адміністрації та головою Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 не зарахований до кадрового резерву ДП "Антонов" по посаді Президента - Генерального конструктора.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 на день винесення спірного наказу N 47-Д від 24.07.2014 р. перебував у трудових відносинах з ДП "Антонов".
Пунктом 2 наказу N 47-Д від 24.07.2014 р. доручено виконуючому обов'язки Президента - Генерального конструктора ОСОБА_3 створити комісію з приймання-передання справ щодо управління ДП "Антонов", про що скласти акт та в місячний термін подати до Мінпромполітики України".
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну таємницю" забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Правила допуску та доступу до державної таємниці врегульовані Порядком організації та забезпечення секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 939 від 18.12.2013 р.
З наказу N 47-Д від 24.07.2014 р. та з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 має дійсний допуск та доступ до державної таємниці.
З огляду на вищевикладене, видання наказу від 24.07.2014 р. N 47-Д "Про покладення виконання обов'язків Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" на ОСОБА_3" суперечить чинному законодавству, оскільки покладення виконання обов'язків Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" на особу, яка не є в кадровому резерві по посаді Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" та яка не являється працівником ДП "Антонов" не відповідає приписам законодавства, а відтак наказ N 47-Д від 24.07.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність спірного наказу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 128, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ заступника Міністра промислової політики України К. О. Ф. N 47-Д від 24.07.2014 р. "Про покладення виконання обов'язків Президента - Генерального конструктора ДП "Антонов" на ОСОБА_3".
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя І. А. Качур
Судді:
В. І. Келеберда
В. М. Данилишин