ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
11.09.2014 N 826/9399/14
Про визнання незаконними дії
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судової колегії: головуючого - судді О. В. Головань, суддів - О. В. Кротюк, О. А. Соколової розглянув справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа - Всеукраїнська громадська організація "Точка опори", до Кабінету Міністрів України, 3-я особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання незаконними дії.
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України, що проявилась у непроведенні належного громадського обговорення та антидискримінаційної експертизи проекту постанови "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій", яку було прийнято 21.05.2014 р.;
визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" від 21.05.2014 р.;
визнання незаконною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій".
В судовому засіданні 03.09.2014 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явилися треті особи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення представників сторін; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
21.05.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій", згідно якої установлено, що з 1 липня 2014 року:
природний газ для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (з урахуванням обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям послуг з опалення і постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), реалізується за ціною, яка визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, шляхом множення встановленого нею граничного (максимального) рівня ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, на коефіцієнт 0,5;
теплова енергія та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) оплачуються ними за тарифами, встановленими уповноваженими органами з урахуванням ціни природного газу, визначеної Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до абзацу другого постановляючої частини цієї постанови.
27.06.2014 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики прийнято постанову N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій", згідно якої відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", пп. 6 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. N 1059, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій", постановлено -
установити ціну на природний газ для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (з урахуванням обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям послуг з опалення і постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), на рівні - 2362,00 грн. за 1000 м3 (без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом).
Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - вважають вказані постанови незаконними та просять їх скасувати з таких підстав.
Позивачі зазначають, що постанова Кабінету Міністрів України N 198 прийнята без громадських слухань всупереч п. 1 пар. 42 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950, яким передбачено обов'язок розробника організувати громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів України, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання.
Громадське обговорення не було організоване, хоча постанова передбачає пільги для релігійних організацій та суб'єктів господарювання, які надають релігійним організаціям послуги з опалення і постачання гарячої води у вигляді зниження ціни на газ удвічі у порівнянні з ціною на газ іншим споживачам.
Також не було створено умов для проведення громадської антидискримінаційної експертизи проекту постанови, що передбачено аб. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI).
Позивачі зазначають, що згідно п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку газу належить до повноважень НКРЕ, і Кабінет Міністрів України шляхом прийняття своїх рішень не може впливати на рішення НКРЕ.
Пільги для релігійних організацій не передбачені законом, оскільки Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено пільги лише при реалізації газу для потреб населення.
Позивачі зазначають, що прийняття оскаржуваної постанови суперечить принципу відокремлення релігійних організацій від держави, що передбачений ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки в даному випадку зниженням тарифу фактично відбувається фінансування релігійних організацій.
Встановлення пільгового тарифу на газ для релігійних організацій є дискримінаційним відносно громадян, які не сповідують жодної релігії або не належить до жодної релігійної організації, оскільки останні сплачують за газ за загальними тарифами.
Також позивачі посилаються на порушення взятих на себе Україною міжнародних зобов'язань, зокрема, протоколу про приєднання до Енергетичного Співтовариства від 24.09.2010 р., ратифікованого Верховною Радою України 15.12.2010 р.
Згідно Директиви 2003/55/ЕС у пар. 15 закріплено, що національні регулюючі органи гарантують і забезпечують, що газотранспортні та газорозподільчі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати. Також ст. 7 договору про заснування Енергетичного Співтовариства передбачено заборону будь-яких дискримінаційних дій в рамках цього договору.
Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що позивачі не є особами, яких стосується постанова Кабінету Міністрів України N 198, оскільки постанова поширюється на відносини між релігійними організаціями, НКРЕ, суб'єктами господарювання та уповноваженими органами щодо встановлення цін на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій.
Оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України згідно ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", ст. 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (Закон N 5007-VI).
Оскаржувана постанова не носить дискримінаційного характеру по відношенню до позивачів, оскільки їх не стосується.
Крім того, згідно пояснювальної записки розробника проекту проект постанови не містить ознак дискримінації та не потребує проведення обговорень з громадськістю.
Відповідач зазначає, що розробником проекту нормативно-правового акту - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України - прийнято рішення про відсутність обставин для громадського обговорення проекту згідно п. 1 пар. 42 Регламенту.
Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України N 198, що є обов'язковою для виконання.
Окремо відповідач зазначає, що протягом останніх років ціна на природний газ для потреб релігійних організацій була встановлена на рівні ціни на природний газ для населення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. N 81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" визнано такими, що втратили чинність, низку постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі, постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. N 989 "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" та постанову Кабінету Міністрів України від 17.10.2011 р. N 1199 "Про тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для потреб релігійних організацій та національних творчих спілок і їх регіональних осередків та ціни на природний газ, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам послуг з опалення і постачання гарячої води", у зв'язку з чим релігійні організації були прирівняні до загальних споживачів вказаних послуг.
Постанова Кабінету Міністрів України N 198 прийнята на заміну скасованих постанов з цих питань.
Також відповідачем зазначено про те, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 не підлягала обов'язковій державній реєстрації, оскільки є рішенням з питань встановлення цін та тарифів (ст. 15 Закону України "Про природні монополії", п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. N 1059).
3-і особи - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Всеукраїнська благодійна організація "Точка опори" - пояснень на позов не надали, представників до судового засідання не скерували.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
В даному випадку оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" від 21.05.2014 р. запроваджено понижений коефіцієнт на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій, що означає встановлення понижених цін на вказаний вид товару та послуг для окремої категорії споживачів - релігійних організацій.
Відповідно, інші категорії споживачів, які такою пільгою не користуються, мають право оскаржити такий нормативно-правовий акт як такий, що неправомірно запроваджує пільги.
За таких обставин суд не може погодитися з відповідачами, які посилаються на непоширення на позивачів оскаржуваної постанови та на неможливість її оскарження у зв'язку з цим.
Згідно ч. 3 ст. 171 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Постанова Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" від 21.05.2014 р. є нормативно-правовим актом за своєю правовою природою, пройшла процедуру державної реєстрації та офіційного оприлюднення; Кабінетом Міністрів України виконано вимоги щодо опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта.
Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України N 198, тому також є нормативно-правовим актом за своєю правовою природою.
Згідно п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. N 1059, рішення НКРЕ приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань.
Рішення НКРЕ, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
Рішення НКРЕ, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п. 6.7 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені "Офіційний вісник України".
Відповідно, офіційне оприлюднення нормативно-правових актів, що не пройшли процедуру державної реєстрації, не передбачено, у зв'язку з чим постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р.офіційно не оприлюднювалась, тому вимога ч. 3 ст. 171 КАС України виконана відповідачем шляхом опублікування відповідного оголошення у Інформаційному бюлетені НКРЕ, 2014 р., 07, N 7.
За таких обставин суд вважає дотриманими вимоги ч. 3 ст. 171 КАС України щодо опублікування оголошення про оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р.
Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою отримання зауважень і пропозицій передбачено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", згідно якого -
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, в тому числі, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю (ст. 5);
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону (ст. 9).
Проте, згідно ст. 3 Закону дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям: актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
Рішення, якими встановлюються ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води є рішеннями про встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, тому положення Закону не поширюються на оскаржувані акти.
Згідно пар. 42 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950, розробник організовує громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та обов'язків громадян, а також проектів, які передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, зокрема, організаціям недержавної форми власності.
Громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів проводиться відповідно до законодавства.
При цьому суд зазначає, що внесення до Регламенту обов'язку розробника проводити громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів України не запроваджує і не може запроваджувати нових підстав для проведення громадського обговорення, ніж ті, що визначені у Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", тому за умови непоширення положень Закону на оскаржувану постанову Кабінету Міністрів України N 198, на неї і не поширюються відповідні вимоги Регламенту.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що розробником проекту оскаржуваної постанови та Кабінетом Міністрів України під час її прийняття не дотримано вимог законодавства щодо обов'язковості проведення попереднього громадського обговорення.
Згідно Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI) порядок проведення визначеними у цій статті суб'єктами громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. N 61 "Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів".
Згідно п. 3 Порядку (Постанова N 61) антидискримінаційна експертиза проводиться юридичною службою органу виконавчої влади під час проведення юридичної експертизи проектів актів.
Згідно аб. 3 п. 1 пар. 37 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950, центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, надсилає завізований керівником органу проект акта Кабінету Міністрів разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) відповідному міністерству для його погодження міністром.
Згідно змісту пояснювальної записки до проекту постанови в ній міститься п. 6-1 "Запобігання дискримінації", згідно якого у проекті постанови немає положень, які містять ознаки дискримінації.
Таким чином, розробником проекту нормативно-правового акту була проведена антидискримінаційна експертиза, тоді як її повторне проведення Кабінетом Міністрів України після отримання проекту нормативно-правового акту або перевірка проведеної розробником експертизи законодавством не передбачена.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що під час підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" не було дотримано вимоги законодавства щодо проведення громадського обговорення та антидискримінаційної експертизи, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Згідно ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України: 1) у сфері економіки та фінансів: забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення.
Згідно ст. 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (Закон N 5007-VI) Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує проведення державної цінової політики; 2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Згідно Закону України "Про природні монополії" -
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках (ст. 2);
До суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать: постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом; виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами); постачання теплової енергії; продаж природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу та газу (метану) вугільних родовищ) власного видобутку в обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами (ст. 6);
Предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій (ст. 8).
Згідно ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" -
Державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень (ч. 1).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органі (ч. 2).
До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать: 6) забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу (ч. 3).
Таким чином, ціни (тарифи) на природний газ та постачання теплової енергії є предметом державного регулювання цін, яке здійснюється Кабінетом Міністрів України та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
При чому, згідно змісту перерахованих вище законів Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, тоді як Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики здійснюється забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.
Законодавством не визначено, в яких формах реалізується державне регулювання цін, а в яких забезпечується проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, тому з'ясування цього питання віднесено до безпосереднього визначення вказаними суб'єктами владних повноважень з врахуванням відносин підпорядкування між Кабінетом Міністрів України як вищим органом у системі органів виконавчої влади та комісією.
В даному випадку оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" від 21.05.2014 р. встановлено понижуючий коефіцієнт вартості газу та послуг виробництва теплової енергії, тоді як власне ціни (тарифи) встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій".
Суд звертає увагу на ту обставину, що питання встановлення пільгових тарифів на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій аналогічно вирішувалося і до прийняття оскаржуваної постанови, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. N 989 "Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2011 р. N 1199 "Про тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для потреб релігійних організацій та національних творчих спілок і їх регіональних осередків та ціни на природний газ, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам послуг з опалення і постачання гарячої води", тому при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінет Міністрів України реалізував своє повноваження з державного регулювання цін у той самий спосіб, у який це питання вирішувалося раніше, за такого самого правового регулювання.
Окремо суд зазначає, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, у ст. 10, не передбачено пільг при реалізації газу для потреб населення і не надано право Кабінету Міністрів України такі пільги запроваджувати, тоді як згідно п. 5 ст. 10 Закону реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Встановлення цін (тарифів) для реалізації газу такій категорії споживачів як населення також здійснюється шляхом прийняття актів як Кабінетом Міністрів України, так і Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
За таких обставин посилання позивачів на наявність у Кабінету Міністрів України повноважень затверджувати пільгові тарифи для населення та відсутність таких повноважень щодо інших категорій споживачів не відповідає змісту вказаних положень законодавства.
Згідно Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI) -
дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (ст. 1 (Закон N 5207-VI));
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Вказані положення Закону не дають підстави для висновку про те, що в даному випадку має місце дискримінація певної категорії осіб.
Згідно Преамбули Директиви 2003/55/ЕС - (16) національні регулюючі органи мають можливість встановлювати та затверджувати тарифи або методології, на яких базується розрахунок тарифів, на основі пропозиції оператора газотранспортної системи, або оператора (операторів) газорозподільчої системи, або оператора системи ЗПГ чи на основі пропозиції, погодженої між даним оператором (операторами) та користувачами цієї мережі. При виконанні таких завдань національні регулюючі органи гарантують, забезпечують, що газотранспортні та газорозподільчі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати, і ці тарифи враховують довгострокові, граничні уникненні витрати на мережу, що пов'язані із регулюючими заходами з боку попиту.
Оскільки у суду відсутні підстави для висновку про дискримінаційний характер оскаржуваної постанови, відсутні підстави і для висновку про порушення вимог вказаної директиви.
Згідно ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Згідно змісту оскаржуваної постанови N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій" пряме або непряме фінансування релігійних організацій не передбачене. Зокрема, під час опрацювання проекту постанови п. 2 щодо здійснення реалізації природного газу споживачам, зазначеним у п. 1 постанови, здійснюється з одночасним наданням Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" з державного бюджету компенсації різниці між цінами закупівлі природного газу, - виключено.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення вимог законодавства під час прийняття оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України N 198 "Про ціни на природний газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій".
Відповідно, відсутні підстави і для визнання незаконною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики N 930 від 27.06.2014 р. "Про встановлення ціни на природний газ для потреб релігійних організацій".
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України, суд постановив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий, суддя: О. В. Головань
Судді:
О. В. Кротюк
О. А. Соколова