Відсутність працівників у зоні АТО:
прогул, простій чи відпустка "за свій рахунок"?
ЗАПИТАННЯ: Чи потрібно оформляти час пропуску роботи в установі, розміщеній в зоні АТО, як простій і виплачувати працівникам за цей період середній заробіток?
ВІДПОВІДЬ: Усім відомо, яка ситуація склалася на сході нашої країни. У зв'язку з масовим виїздом населення із зони АТО, зупиненням великої кількості установ та організацій, виникає запитання: що робити з пропущеним часом не з вини працівника? Як його оформляти і чи потрібно оплачувати тим, хто не припинив остаточно свою роботу?
Насамперед зазначимо, що такий невихід на роботу ніяк не можна вважати прогулом, оскільки у працівників є цілком поважна причина. А прогулом вважається невихід на роботу без поважної причини. На це вказує і Мінсоцполітики (лист від 08.07.2014 р. N 7302/3/14-14/13) і Міносвіти (лист від 08.09.2014 р. N 1/11-14372)
Пропущений період не з вини працівника вважається простоєм. Так, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 Кодексу законів про працю України). Це з одного боку. З іншого боку, нестандартність і безпрецедентність ситуації змушує Мінсоцполітики міркувати інакше (лист від 11.08.2014 р. N 8946/0/14-14/13): неможливість виходу працівника на роботу в зоні, де проводиться АТО, не може вважатися простоєм. Дане відомство вважає, що такі невиходи на роботу треба розглядати як відпустку без збереження зарплати. Порядок надання даних відпусток установлено ст. 25 і 26 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР (далі - Закон про відпустки). їх тривалість, як відомо, обмежена в часі.
Який же вихід? І звільнити не можна і відпустку тривалу надати не можна. У зв'язку з цим Мінсоцполітики розробило проект Закону України "Про внесення зміни до статті 25 Закону України "Про відпустки"", яким пропонується надавати працівникам відпустку без збереження заробітної плати на весь період проведення антитерористичної операції.
Це дозволить зберегти робочі місця за такими працівниками, зарахувати період їх відсутності на роботі у зв'язку з проведенням АТО до стажу роботи і дасть можливість таким працівникам вжити заходів для збереження їх життя і здоров'я без ризику втрати здоров'я.
Із цього можна зробити висновок, що після прийняття вказаного вище документа роботодавець вправі буде оформляти такі невиходи як відпустку за свій рахунок без збереження середнього заробітку.
До цього моменту роботодавець, щоб діяти в рамках чинного законодавства, змушений чинити так.
Спершу надати працівникам, які не з'явилися на роботі, можливі оплачувані і неоплачувані відпустки повної тривалості.
Надалі після використання таких відпусток табелювати відсутність на роботі, не звільняючи таких працівників. Але й не нараховувати зарплату - їх фактично немає на роботі. У табелі обліку використання робочого часу відсутність на роботі фіксуйте з допомогою позначки "І" (30 "Інші причини неявок").
А ось простій доведеться оформляти для тих працівників, які вийшли на роботу, але працювати не можуть з причини, що:
- установа призупиняє діяльність з причини, яка пов'язана з проведенням АТО (наприклад, зруйнована споруда установи і т. п.);
- не вийшли на роботу інші працівники, які працюють в одному ланцюжку. При цьому іншою роботою працівників, які з'явилися, забезпечити немає можливості. Табелюйте простій з допомогою "П" (23 "Простої"). А тим, хто не з'явився, - "І" (30) і зарплату не платіть.
Вероніка Чернишова,
експерт газети "Бухгалтерія: бюджет"