ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16.01.2014
N К/800/43823/13
(Ухвалу скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
N 21-195а14 від 17.06.2014)
Про визнання протиправним та скасування рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого-судді Стрелець Т. Г., суддів: Голяшкіна О. В., Гончар Л. Я., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі N 810/545/13-а за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив "Моноліт", про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:
У лютому 2013 року заступник прокурора Київської області звернувся до адміністративного суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення 45 сесії 5 скликання відповідача від 11.10.2010 року N 183 "Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу".
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі N 810/545/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у зазначеній справі, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, якою, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їх рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 11.10.2010 року N 183 Житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" (далі по тексту - ЖБК "Моноліт") надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га за рахунок земель запасу житлової і громадської забудови селища Коцюбинське для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу, відповідно до графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки: з півдня - смуга існуючого автошляху, з півночі - вул. Ф. Саєнка. Зобов'язано ЖБК "Моноліт" у встановленому законодавством порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.
Прокурор вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки воно ухвалене за відсутності містобудівної документації та погодження спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури. Дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні статті 41 Земельного кодексу України. Оскаржуване рішення прийнято відносно земельної ділянки, яка знаходиться за межами селища Коцюбинське, а тому у відповідача відсутня компетенція щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Згідно частини 1 статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
У відповідності з пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Судами встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем приймалось виходячи з містобудівної документації смт Коцюбинське: матеріалів інвентаризації щодо відновлення меж смт Коцюбинське, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року, рішення від 06 листопада 2009 року N 170 "Про інвентаризацію меж смт Коцюбинське", рішення від 29 квітня 2010 року N 75 "Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування" та рішення від 15 вересня 2010 року N 153 "Про затвердження Генерального плану смт Коцюбинське".
Спірна земельна ділянка знаходиться у розпорядженні відповідача, її цільове призначення не порушено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землевідводу спірної земельної ділянки, що передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, при прийнятті оскаржуваного рішення були відсутні.
Посилання прокурора на те, що ЖБК "Моноліт" не є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні статті 41 Земельного кодексу України, не можна вважати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки Коцюбинська селищна рада Київської області не наділена повноваженнями здійснювати перевірку відповідності форми та виду юридичної особи меті її створення. Також діючим законодавством України до обов'язку відповідача не віднесено проведення перевірки правильності та правомірності державної реєстрації юридичної особи.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі N 810/545/13-а залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: