ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16.01.2014
N К/800/61774/13
Про визнання бездіяльності неправомірною та
зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Стрелець Т. Г., суддів - Голяшкіна О. В., Гончар Л. Я., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі N 2а-302/08 за позовом ОСОБА_4 до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, 2) Міністерства фінансів України, 3) Державного казначейства України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
В травні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовами, яким з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ); зобов'язати ГУ ПФУ здійснити донарахування заборгованої пенсії позивача та стягнути її за період із квітня 2005 року по 31 липня 2008 року в розмірі 99271,89 гривень; зобов'язати Міністерство фінансів України та Державного казначейства України перевести спірні кошти ГУ ПФУ для їх виплати позивачу; зобов'язати ГУ ПФУ здійснювати нарахування пенсії позивачу, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії інваліда II групи з урахуванням: 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі по тексту - Закон N 796-XII), 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону N 796-XII та 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (далі по тексту - Закон N 3551-XII).
Охтирський міськрайонний суд Сумської області постановою від 27 жовтня 2008 року позов задовольнив частково: визнав неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ, яка полягала у відмові здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до його заяви від 31 січня 2008 року; зобов'язав ГУ ПФУ здійснити позивачу перерахунок пенсії з 31 січня 2008 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону N 796-XII. У задоволенні решти позову - відмовив.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення судових витрат та в цій частині ухвалив нове рішення. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їх рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом II групи. З 01.01.2007 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області і отримує від Міністерства внутрішніх справ України пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року N 2262-XII (далі по тексту - Закон N 2262-XII), із грошового забезпечення, до складу якого врахований посадовий оклад, військове звання, процентна надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення і премія.
Згідно зі статтею 50 Закону N 796-XII позивачеві як особі, віднесеній до 1 категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначена і виплачується щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду II групи, у розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, відповідно до положень Закону N 3551-XII до основного розміру пенсії позивача, як особи прирівняної до інваліда війни 2 групи призначене та виплачується: підвищення у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму та допомога на прожиття - 50 гривен.
Відповідно до статті 7 Закону N 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскільки основна пенсія позивача призначена в порядку визначеному Законом N 2262-XII, вона не підлягає перерахуванню виходячи з розмірів визначених положеннями статті 54 Закону N 796-XII, як про це просив позивач.
Як вбачається із змісту заяви від 31 січня 2008 року та обґрунтувань позову, позивач вважає, що ГУ ПФУ при нарахуванні йому пенсії призначеної відповідно до Закону N 2262-XII протиправно не нараховував додаткові пенсійні виплати передбачені статтями 49, 50, 54 Закону N 796-XII та статтею 13 Закону N 3551-XII.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ правомірно відмовило ОСОБА_4 в задоволенні заяви від 31 січня 2008 року, оскільки позивач звертаючись до ГУ ПФУ не порушував питання переходу на пенсію передбачену Законом N 796-XII та не врахував, що виходячи з Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27 червня 2002 року N 11-2, та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року N 8-2, нарахування пенсії передбаченої Законом N 796-XII не відноситься до компетенції ГУ ПФУ, а має здійснюватись районним управлінням ПФУ за місцем його проживання.
Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли до помилкового висновку про неправомірність відмови ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідно до його заяви від 31 січня 2008 року.
В решті рішення судів не оскаржується.
Відповідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі N 2а-302/08 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: