ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22.01.2014
N К/9991/18448/12
Про визнання дій протиправними
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Малиніна В. В. (доповідач), Ситникова О. Ф., Стародуба О. П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити грошову допомогу, встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну службу", та зобов'язання виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року, якою позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
До Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_4, в якому вона просить залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 працювала на посаді начальника контрольно-ревізійного відділу Полтавського обласного центру зайнятості. Наказом директора Полтавського обласного центру зайнятості від 25 лютого 2011 року N 50-к позивач звільнена з займаної посади 10 березня 2011 року за станом здоров'я на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України. На момент звільнення із займаної посади позивач мала необхідний загальний трудовий стаж та досягла встановленого віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію, що не заперечувалось сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема копією трудової книжки ОСОБА_4, що позивачеві призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", з 11 березня 2011 року, а стаж роботи позивача не державній службі на момент звільнення становить більше ніж 10 років. Отже, позивач вийшла на пенсію як державний службовець на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому не втратила права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Позивач 25 березня 2011 року звернулась до директора Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідно до Закону України "Про державну службу".
Полтавський обласний центр зайнятості листом від 05 квітня 2011 року N оцз-13/15-1240/0-11 відмовив позивачеві у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Обгрунтовуючи свою відмову у виплаті грошової допомоги, Полтавський обласний центр зайнятості послався на те, що згідно роз'яснення Головного управління державної служби України від 22 березня 2011 року N 1960/13-11 грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" виплачується тільки у разі звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом державного службовця на пенсію державного службовця. Крім того, статтею 37 Закону України "Про державну службу" не встановлено право на отримання вищевказаної грошової допомоги державним службовцем, трудові відносини з яким припинено відповідно до пункту 1 або 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач не погодилась із діями відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги та оскаржила їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула право на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", отже, відповідач зобов'язаний був виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", яким регулюються питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям, право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. Цією ж статтею встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до положень статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для роботи, який дає право на цей вид пенсії.
В преамбулі Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, колегія суддів зазначає, що використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов, не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими нормативними документами. Зокрема, право на встановлення статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, у разі виходу на пенсію. Також норми статті 37 вказаного Закону не передбачають виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року N 11-рп/2013, засади державної служби, умови, порядок реалізації громадянами України права на державну службу, а також права на пенсійне забезпечення державних службовців врегульовано законодавством про державну службу.
Право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - страховий стаж), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина перша статті 37 Закону N 3723).
Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (частина тринадцята статті 37 Закону N 3723).
Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону N 3723 не встановлено.
Конституційний Суд України зазначає, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 40 Кодексу (зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи), не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Отже, державний службовець у разі дострокового (не раніше ніж за півтора року до встановленого законодавством строку) виходу на пенсію державного службовця на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я та неможливістю переведення, за його згодою, на іншу роботу відповідно до частини другої статті 40 Кодексу, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині першій статті 37 Закону N 3723, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в межах касаційної скарги, повністю погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:
В. В. Малинін
О. Ф. Ситников
О. П. Стародуб