ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.01.2014 р.
N К/9991/40059/12
Про зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Заїки М. М., суддів - Амєліна С. Є., Стародуба О. П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року (Постанова N 2а-14099/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року (Ухвала N 2а-14099/11/2670) у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, третя особа - прокуратура міста Києва, про зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, третя особа: прокуратура міста Києва, в якому просили визнати незаконною постанову відповідача "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 19 квітня 2011 року N 8 в частині внесення змін до абзацу другого підпункту 3.8.2 пункту 3.8 і абзацу третього підпункту 6.4.2 пункту 6.4. відповідного Порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року (Постанова N 2а-14099/11/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року (Ухвала N 2а-14099/11/2670), у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокуратури міста Києва задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 квітня 2007 року правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було прийнято постанову N 24 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", яку зареєстровано Міністерством юстиції України 22 червня 2007 року за N 715/13982.
Згідно з підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.
Пунктом 6.4.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат передбачено перерахування розміру щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право, перераховуються з 1 березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
З аналізу вказаних положень вбачається, що законодавство у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, лише визначає підставу (зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки), із настанням якої виникає обов'язок Фонду перераховувати суми щомісячних страхових виплат. Проте, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" прямо не передбачено, який саме коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.
Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 19 квітня 2011 року N 8 відповідно до статей 17, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесені зміни до абзацу другого підпункту 3.8.2 пункту 3.8 і абзацу третього підпункту 6.4.2 пункту 6.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат шляхом доповнення їх словами і цифрами "у 2011 році - 1,102".
Таким чином, у 2011 році коефіцієнт підвищення страхових виплат становить 1,102. Такі коефіцієнти застосовуються відповідачем виходячи з даних Державного комітету статистики України про показники змін (індекс) реальної заробітної плати, яка розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що постанову "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 19 квітня 2011 року N 8 було прийнято відповідачем відповідно до покладених на нього повноважень, а встановлена ним методика обрахування не суперечить частині другій статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки цією нормою порядок обрахування не визначається. Законом прямо не передбачено, який саме коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.
Разом з тим, вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки умовою визнання акта недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації, а факту такого порушення прав, свобод чи інтересів позивачів судами встановлено не було.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року (Постанова N 2а-14099/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року (Ухвала N 2а-14099/11/2670) необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу прокуратури міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, третя особа: прокуратура міста Києва, про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М. М. Заїка
Судді
С. Є. Амєлін
О. П. Стародуб