ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.01.2014 р.
Справа N 800/27/14
Про визнання протиправними дій та бездіяльності,
зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О. В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
17 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом до Верховної Ради України, в якому просив:
1. визнати протиправними такі дії Верховної Ради України:
- здійснення відкритого голосування шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року без підтвердження рішенням Лічильної комісії чи будь-яким іншим встановленим законом способом відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи "Рада";
- оприлюднення, зокрема, на веб-сайті Верховної Ради України суперечливих і таких, що оголошені з порушенням встановленого законом порядку, даних про результати відкритого голосування депутатів шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року.
2. визнати протиправною таку бездіяльність Верховної Ради України:
- не забезпечення гласного і відкритого проведення засідань Лічильної комісії, не оприлюднення ходу та результатів цих засідань;
- не визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядку та обсягу оприлюднення матеріалів, ходу та результатів засідань Лічильної комісії, а також порядку підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття рук.
3. зобов'язати Верховну Раду України вчинити такі дії:
- оприлюднити інформацію про хід засідань, матеріали засідань, протоколи, інші рішення Лічильної комісії Верховної Ради України, зокрема, стосовно підрахунку результатів голосування народних депутатів України шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року.
- визначити Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядок та обсяг оприлюднення матеріалів, ходу та результатів засідань Лічильної комісії, а також порядок гласного підтвердження факту відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи та порядок підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття руки.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправним здійснення відкритого голосування шляхом підняття на пленарному засіданні 16 січня 2014 року без підтвердження рішенням Лічильної комісії чи будь-яким іншим встановленим законом способом відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи "Рада"; про визнання протиправним оприлюднення, зокрема, на веб-сайті Верховної Ради України суперечливих і таких, що оголошені з порушенням встановленого законом порядку, даних про результати відкритого голосування депутатів шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року; про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо незабезпечення гласного і відкритого проведення засідань Лічильної комісії, не оприлюднення ходу та результатів цих засідань; про зобов'язання Верховної Ради України оприлюднити інформацію про хід засідань, матеріали засідань, протоколи, інші рішення Лічильної комісії Верховної Ради України, зокрема стосовно підрахунку результатів голосування народних депутатів України шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року, зазначаю наступне.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Як вбачається зі змісту вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 фактично оскаржує процедуру прийняття законів України, а саме процедуру проведення голосування проектів законів на пленарному засіданні Верховної Ради України 16 січня 2014 року.
Статтями 84 та 91 Конституції України встановлені повноваження Верховної Ради України, які стосуються процедури проведення пленарних засідань та голосування на них.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при прийнятті законів Верховна Рада України не виконує владних управлінських функцій, що дає підстави зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Відповідно до пункту першого статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:
- невідповідність Конституції України;
- порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;
- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
В Рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року N 11-рп/98 зазначено, в контексті оцінки правових наслідків порушення процедури ухвалення правових актів, що порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України).
Крім того, судова колегія бере до уваги те, що Конституційний Суд України не раз в своїх рішеннях вказував на те, що відповідно до частини першої статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Згідно з позицією Конституційного Суду України, неконституційним може бути визнаний лише той правовий акт Верховної Ради України, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України, а не іншими правовими актами. До вказаної конституційної процедури належать такі вимоги, зокрема: прийняття законів, постанов та інших актів парламенту виключно на його пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народним депутатом України особисто; наявність кількості голосів народних депутатів України від конституційного складу парламенту, яка необхідна для прийняття його актів. Інші питання процедури голосування вирішуються законом про регламент Верховної Ради України (Рішення КСУ від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000, від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002, ухвали від 16 червня 2011 року N 19-у/2011, від 14 липня 2011 року N 35-у/2011, від 27 грудня 2011 року N 65-у/2011, від 25 лютого 2004 року N 18-у/2004).
З урахуванням наведених норм, слід зазначити, що порушення порядку ухвалення (прийняття) законів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, що тягне за собою неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства заявлених позовних вимог.
Таким чином, вищевказані вимоги позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже, згідно з пунктом першим частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним здійснення відкритого голосування шляхом підняття на пленарному засіданні 16 січня 2014 року без підтвердження рішенням Лічильної комісії чи будь-яким іншим встановленим законом способом відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи "Рада"; про визнання протиправним оприлюднення, зокрема, на веб-сайті Верховної Ради України суперечливих і таких, що оголошені з порушенням встановленого законом порядку, даних про результати відкритого голосування депутатів шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року; про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо незабезпечення гласного і відкритого проведення засідань Лічильної комісії, не оприлюднення ходу та результатів цих засідань, віднесених до юрисдикції Конституційного Суду України; про зобов'язання відповідача оприлюднити інформацію про хід засідань, матеріали засідань, протоколи, інші рішення Лічильної комісії Верховної Ради України, зокрема стосовно підрахунку результатів голосування народних депутатів України шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядку та обсягу оприлюднення матеріалів, ходу та результатів засідань Лічильної комісії, а також порядку підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття рук; про зобов'язання Верховної Ради України вчинити певні дії щодо визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядок та обсяг оприлюднення матеріалів, ходу та результату засідань Лічильної комісії, а також порядок гласного підтвердження факту відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи та порядок підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття руки, необхідно вказати наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з позову, вказані в ньому вимоги є нечіткими, оскільки є не зрозумілим якими саме постановами чи якими нормами Регламенту відповідач повинен визначити порядок та обсяг оприлюднення матеріалів, хід та результати засідань Лічильної комісії, а також порядок гласного підтвердження факту відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи та порядок підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття руки.
Отже, позивачу необхідно більш чітко та зрозуміло викласти вищезазначені вимоги, належним чином обґрунтувавши їх.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії підлягає залишенню без руху в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядку та обсягу оприлюднення матеріалів, ходу та результатів засідань Лічильної комісії, а також порядку підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття рук; про зобов'язання Верховної Ради України вчинити певні дії щодо визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядок та обсяг оприлюднення матеріалів, ходу та результату засідань Лічильної комісії, а також порядок гласного підтвердження факту відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи та порядок підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття руки.
Керуючись статтями 3, 17, 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним здійснення відкритого голосування шляхом підняття на пленарному засіданні 16 січня 2014 року без підтвердження рішенням Лічильної комісії чи будь-яким іншим встановленим законом способом відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи "Рада"; про визнання протиправним оприлюднення, зокрема, на веб-сайті Верховної Ради України суперечливих і таких, що оголошені з порушенням встановленого законом порядку, даних про результати відкритого голосування депутатів шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року; про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо незабезпечення гласного і відкритого проведення засідань Лічильної комісії, не оприлюднення ходу та результатів цих засідань, віднесених до юрисдикції Конституційного Суду України; про зобов'язання відповідача оприлюднити інформацію про хід засідань, матеріали засідань, протоколи, інші рішення Лічильної комісії Верховної Ради України, зокрема стосовно підрахунку результатів голосування народних депутатів України шляхом підняття руки на пленарному засіданні 16 січня 2014 року.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд питання про порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду законопроектів, їх ухвалення або набрання ними чинності віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо не визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядку та обсягу оприлюднення матеріалів, ходу та результатів засідань Лічильної комісії, а також порядку підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття рук; про зобов'язання Верховної Ради України вчинити певні дії щодо визначення Регламентом чи окремими постановами Верховної Ради України порядок та обсяг оприлюднення матеріалів, ходу та результату засідань Лічильної комісії, а також порядок гласного підтвердження факту відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи та порядок підрахунку голосів депутатів під час прийняття рішень шляхом підняття руки залишити без руху.
4. Надати позивачу строк до 5 лютого 2014 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
5. Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і не підлягає оскарженню.
Суддя: О. В. Кравцов