ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
28.01.2014 р. N К/800/35713/13
Про скасування постанови
N 62 від 14 червня 2012 року
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: головуючого, судді - Мороза В. Ф., суддів: Логвиненка А. О., Донця О. Є., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Нові технології" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови N 62 від 14 червня 2012 року, що переглядається за касаційними скаргами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, ОСОБА_2, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, встановила:
Приватне підприємство "Нові технології" (далі - Підприємство) звернулося до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (далі - Інспекція) із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Зазначало, що в результаті перевірки Інспекцією була прийнята постанова, якою накладено штраф у сумі 98460 грн. за порушення статті 32 Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон N 3038-VI).
Посилаючись на норми Закону України від 18 січня 2001 року N 2245-III "Про об'єкти підвищеної небезпеки", ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", просило визнати дії Інспекції протиправними, скасувати протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 1 червня 2012 року та постанову N 62 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 червня 2012 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено: скасовано постанову Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності N 62 від 14 червня 2012 року.
У касаційних скаргах Інспекція та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На дані касаційні скарги надійшли заперечення Підприємства, у яких останнє рішення суду першої та апеляційної інстанції вважає такими, що ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційні скарги без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 червня 2012 року Інспекцією проведена позапланова перевірка на будівництві адміністративної будівлі за відповідною адресою.
За результатами перевірки прийнято постанову N 62 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 червня 2012 року, за якою Підприємство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 98460 грн. На думку Інспекції порушення Підприємства полягали у неправильному визначенні категорії складності об'єкта.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з ним, виходили з того, що є недоведеним факт належності адміністративної будівлі до об'єктів підвищеної небезпеки та віднесення її до V категорії складності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 32 Закону N 3038-VI усі об'єкти будівництва поділяються на п'ять категорій складності.
Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV та V категорій складності визначений Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року N 557.
Статтею 6 цього Порядку визначені ознаки об'єктів будівництва V категорії складності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до проведеної судової експертизи даний об'єкт будівництва відноситься до III категорії складності і не відноситься до об'єктів, які можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та вплинути на стан захисту населення і території.
Так, за змістом частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
З матеріалів справи вбачається, що висновки експертизи не спростовані відповідачем та третьою особою.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем не доведено факт належності адміністративної будівлі до об'єктів підвищеної небезпеки, віднесення її до V категорії складності, а отже і обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови.
Посилання на порушення судами норм процесуального права як підставу для скасування оскаржуваних рішень є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини другої статті 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Таких порушень у справі не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, ОСОБА_2, відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
В. Ф. Мороз
А. О. Логвиненко
О. Є. Донець