ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.01.2014 р. N К/800/1353/14
Про стягнення штрафу
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів - Сороки М. О., Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Марганець Дніпропетровської області (далі - УПФ) до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Нікополь Дніпропетровської області" про стягнення штрафу, за касаційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Дніпропетровськ (далі - Відділення Банку) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року, встановив:
У липні 2009 року УПФ звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило стягнути з Відділення Банку на його користь 1793,18 грн. штрафу.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що в результаті проведення перевірки своєчасності та правильності зарахування коштів УПФ на поточні рахунки пенсіонерів у Безбалансовому відділенні в місті Марганець Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Нікополь" було встановлено факт несвоєчасного повернення коштів на рахунок УПФ, про що складено акт N 8 від 22.05.2009 та застосовані штрафні санкції в розмірі 1793,18 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Нікополь Дніпропетровської області" на користь УПФ штрафні санкції у сумі 1793,18 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року - без змін.
Постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (Постанова N 21-224а13) задоволено заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.
У касаційній скарзі Відділення Банку, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлено, що в період з 18.05.2009 по 22.05.2009 УПФ було проведено перевірку Безбалансового відділення в місті Марганець Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Нікополь" щодо дотримання Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 N 734, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 N 155, та повноти зарахування коштів управління Пенсійного фонду України в місті Марганець на поточні рахунки пенсіонерів за період з 01.01.2008 по 31.12.2008. В результаті проведення вказаної перевірки було встановлено порушення § 3 статті 8 Розділу IV Договору 20 від 03.01.2008 - несвоєчасність повернення коштів на рахунок УПФ, на підставі чого було складено акт N 8 від 22.05.2009 та застосовано штрафні санкції в розмірі 1793,18 грн.
У запереченні на цей акт Відділення Банку зазначило, що постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 N 308 "Про визначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство", з метою створення сприятливих умов для фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, з 07.10.2008 та призначено тимчасового адміністратора. Посилалось на те, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вказувало, що зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дія мораторію, введеного у відповідача Національним Банком України з 07.10.2008 по 06.04.2009, не поширюється на зобов'язання перед УПФ щодо повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх функціонування, а відтак УПФ правомірно застосувало до відповідача штраф за порушення поточних зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 11 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції на час виникнення спірних відносин) виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умов своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не повернених сум пенсійних виплат. Аналогічний розмір штрафу за таке несвоєчасне повернення коштів визначено і в § 1 статті 6 розділу III договору.
Частиною 1 статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Вказаним Законом визначено, що мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції на час виникнення спірних відносин) протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки правопорушення Відділення Банку щодо несвоєчасного повернення коштів на рахунок УПФ мало місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 N 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у АКБ "Промінвестбанку" з 07.10.2008 по 09.04.2009, а тому нарахування штрафних санкцій суперечить вимогам статей 58, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову у задоволенні позову.
Стаття 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтею 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Дніпропетровськ" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року - скасувати.
У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в місті Марганець Дніпропетровської області до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Нікополь Дніпропетровської області" про стягнення штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: