ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30.01.2014 р. N К/800/54657/13
Про визнання рішення частково недійсним
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Маслія В. І. (суддя-доповідач), суддів - Розваляєвої Т. С., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи - Проектний інститут "Укоопроект" Сумського філіалу ДП Укоопспілки, ОСОБА_4, про визнання рішення частково недійсним, встановила:
У жовтні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Проектний інститут "Укоопроект" Сумського філіалу ДП Укоопспілки, ОСОБА_4, про визнання рішення частково недійсним.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 06.08.2013 року позов задоволено: визнано частково недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради N 526 від 18.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 на переведення житлової квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 06.08.2013 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 з 2002 року. ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради N 526 від 18.09.2013 року ОСОБА_4 надано дозвіл на переведення житлової квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення. Під час ухвалення зазначеного рішення, виконкомом було взято до уваги висновок Проектного інституту "Укоопроект" Сумського філіалу ДП "Укоопспілки". Вказаний висновок носив рекомендаційний характер.
Вважаючи, що зазначеним рішенням виконкому порушені їх права, позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірне рішення відповідач прийняв в межах повноважень. Крім того, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, то на дані правовідносини не розповсюджується дія Положення про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене постановою Ради міністрів УРСР від 26.04.84 року N 189.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
За приписами ст. 152 Житлового кодексу Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.07.95 N 640/95 "Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації" встановлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.
На виконання приписів законодавства України, з метою забезпечення реалізації права власності власника приватного житлового фонду та інших об'єктів нерухомого майна, Виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийнято рішення від 26.10.2011 року N 673 "Про затвердження Порядку надання дозволу на перепланування та/або переобладнання житлових та нежитлових приміщень; переведення нежитлових приміщень в категорію житлових; житлових будинків квартирного типу у будинки садибного типу, а також переведення житлових будинків і квартирних приміщень у нежитлові (за змінами відповідно до рішення від 21.02.2012 року N 71). Розділом 6 додатка до даного рішення було визначено порядок та особливості отримання дозволу на переведення житлових будинків і приміщень у нежитлові.
Відповідно до ст. 59 вказаного Закону органи місцевого самоврядування мають право у межах своїх повноважень приймати рішення.
Ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Таким чином, суспільні правовідносини, пов'язані з переведенням житлових приміщень приватного житлового фонду регулюються Порядком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради (зі змінами) від 26.10.2011 року N 673.
Що стосується доводів позивачів, щодо застосування до правовідносин Положення про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 року N 189, то слід зазначити, що даний Порядок поширюється на суспільні правові відносини пов'язані з обстеженням стану житлових будинків державного і громадського житлового фонду. А оскільки квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, то дія даного положення не розповсюджується на правовідносини пов'язані з обстеженням приватного житлового фонду.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: