КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
04.02.2014 р.
Справа N 826/14009/13-а
Про визнання протиправними
окремих положень постанови
від 17.01.2013 р. N 32
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Федотова І. В., суддів - Ісаєнко Ю. А. та Аліменка В. О., при секретарі - Трегубенко Є. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2013 року (Постанова N 826/14009/13-а) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання протиправними окремих положень постанови від 17.01.2013 р. N 32, встановила:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправними окремих положень постанови від 17.01.2013 р. N 32 "Правила приєднання електроустановок до електричних мереж", а саме: абзац другий пункту 1.8 та абзац перший пункту 2.1.3 вказаних Правил; абзац сьомий, восьмий, дев'ятий, одинадцятий, дванадцятий, тринадцятий та чотирнадцятий пункту 3.1.7 вказаних Правил; абзац десятий пункту 3.1.7 вказаних Правил.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2013 року (Постанова N 826/14009/13-а) у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити п. п. 1 і 3 позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
17.01.2013 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики прийнято постанову N 32 "Про затвердження Правил приєднання електроустановок до електричних мереж" (далі - Постанова).
Вважаючи протиправними окремі положення вказаної Постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правових норм, викладених у статті 12 Закону України "Про електроенергетику", ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", надано належну оцінку обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку, що при розробленні, погодженні та прийнятті оскаржуваної Постанови, відповідач діяв в межах наданих повноважень та у чіткій відповідності з вимогами законодавства.
Крім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 статті 6 зазначеного Кодексу визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (ст. 55), закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.
Позивач зазначає про протиправність окремих пунктів оскаржуваної Постанови, однак не навів належних і достатніх доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачами дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.
Враховуючи аналіз норм законодавства, вимоги позивача, судова колегія приходить до висновку, що окремі положення Постанови, які оскаржуються, безпосередньо чи опосередковано не стосуються позивача, зв'язку між позивачем та рішенням суб'єкта владних повноважень не встановлено і права позивача не порушено.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2013 року (Постанова N 826/14009/13-а) - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя: І. В. Федотов
Судді:
Ю. А. Ісаєнко
В. О. Аліменко