ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.02.2014
Про визнання дій протиправними та
зобов'язання вчинити дії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, встановила:
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною відмову управління ПФУ у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII) та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, провести нарахування і виплату заборгованості, яка виникла з 26 вересня 2011 року.
Згідно із записами трудової книжки, крім трудового стажу в інші періоди часу, ОСОБА_1 у період з 2 березня 1984 року по 27 серпня 1985 року працював у радгоспі "Радянська Донеччина" аккумуляторником 3 розряду в механічному цеху з обов'язками слюсаря-електрика автотракторного електрообладнання, з 2 січня 1992 року по 2 січня 2003 року - головою селянського господарства "Нива" та був єдиним членом та засновником цього господарства, де одночасно фактично працював трактористом-машиністом.
26 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII. Просив до пільгового стажу роботи, передбаченого згаданою нормою права, включити періоди роботи з 2 березня 1984 року по 27 серпня 1985 року та з 2 січня 1992 року по 2 січня 2003 року.
Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Комісія) рішенням від 30 грудня 2011 року N 81/9 зарахувала до пільгового стажу позивача період його роботи з 2 березня 1984 року по 27 серпня 1985 року у радгоспі "Радянська Донеччина" на посаді аккумуляторника та відмовила у зарахуванні до пільгового стажу іншого періоду - з 2 січня 1992 року по 2 січня 2003 року в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували роботу на посаді тракториста-машиніста.
Управління ПФУ, враховуючи, зокрема, зазначене рішення Комісії, рішенням від 16 січня 2012 року N 2 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, яким передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, оскільки наданими документами підтверджено, що загальний стаж останнього складає 25 років 2 місяці 12 днів, пільговий стаж - лише 14 років 11 місяців 28 днів.
Старобешівський районний суд Донецької області постановою від 20 червня 2012 року позов задовольнив. Визнав протиправним рішення управління ПФУ та зобов'язав останнє призначити і нарахувати з 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2013 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 жовтня 2013 року залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення, касаційний суд виходив із того, що позивач не довів належними доказами, а саме документами, що у спірний період він працював трактористом-машиністом, який безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції у колгоспах, інших підприємствах сільського господарства, і має право на пенсію за віком на пільгових умовах, як це передбачено пунктом "в" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, а працював головою селянського господарства "Нива" відповідно до запису в трудовій книжці.
При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема за пунктом "в" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, підтвердження спеціального трудового стажу, відповідно до пункту 20 Порядку може провадитись лише документально, а не поясненнями свідків.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пунктів 17, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року.
На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року, 23 січня, 3 липня, 2 жовтня 2013 року, у яких, на думку заявника, цей суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував одні й ті самі норми матеріального права. Так, касаційний суд при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах трактористам-машиністам показання свідків щодо характеру виконуваної позивачами роботи прийняв як належний та допустимий доказ.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви копіях судових рішень по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункти 17, 18 Порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на тому, що згідно з записами трудової книжки позивач у спірний період працював головою селянського господарства "Нива", а доказів того, що у цей період він працював трактористом-машиністом, який безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, інших підприємствах сільського господарства, і має право на пенсію за віком на пільгових умовах, як то передбачено пунктом "в" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, не надано.
Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищого адміністративного суду України висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на тому, що сам факт роботи на посаді тракториста-машиніста підтверджено записами в трудовій книжці, а підтвердження трудового стажу в порядку, визначеному пунктами 17, 18 Порядку, в тому числі показаннями свідків, стосувались лише підтвердження факту безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких додано до заяви, в зв'язку з чим колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку, що неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах не встановлено, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В. В. Кривенко
Судді:
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький
Ю. Г. Тітов