ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
12.02.2014 N 826/242/14
Про визнання протиправними та скасування рішень
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Кармазіна О. А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ірпінського міжрайонного управління водного господарства до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень від 18.07.2013 N 1545 та від 20.09.2013 N 5498/10, встановив:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Ірпінське міжрайонне управління водного господарства з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень;
- від 18.07.2013 N 1545, яке прийнято УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області та згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 31948,68 грн. на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
- від 20.09.2013 N 5498/10, яке прийнято ГУПФУ у Київській області за результатами розгляду скарги та згідно якого рішення про застосування штрафних санкцій залишено без змін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій, яке залишено без змін рішенням про результати розгляду скарги, прийнято за результатами камеральної перевірки звіту за травень 2013 року, в ході якої УПФУ прийшло до висновку про начебто здійснення позивачем самостійного донарахування єдиного внеску за січень 2011 року у сумі 63897,37 грн., що в свою чергу є підставою для застосування санкцій на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ N 2464-VI.
У той же час, позивач зазначає, що внаслідок некоректної роботи програмного забезпечення на початку 2011 року, у звіті про суми нарахування заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахування єдиного внеску за січень 2011 року, позивачем було не вірно, а саме - у звітності у меншому розмірі відображено розмір єдиного внеску, тобто допущено описку. Однак, суми зобов'язань, які фактично підлягали сплаті, були сплачені у повному обсязі. Позивач зазначає, що у травні 2013 року ним виявлено зазначену описку та у звіті за травень 2013 року її виправлено, зокрема зазначено суму єдиного внеску у розмірі 63897,37 грн., який було сплачено у січні 2011 року.
З урахуванням наведеного позивач зазначає, що ним було своєчасно сплачено єдиний внесок у січні 2011 року і здійсненню сплати передувало нарахування такого внеску, а допущення технічної помилки при заповненні певних рядків звіту за січень 2011 року, які в подальшому були самостійно виявлені та виправлені позивачем у звіті за травень 2013 року, що не призвело до несплати у звітний період 2011 року фактичної суми зобов'язань, що, як вважає позивач, виключає донарахування йому штрафних санкцій.
На підставі зазначеного позивач вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати.
Відповідачі в судове засідання 11.02.2014 р. не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не надали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. У той же час, про розгляд справи були повідомлені належним чином. При цьому, 03.02.2014 р. відповідачами подано до суду заперечення на позов.
За таких обставин, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України та враховуючи неявку відповідачів без поважних причин, в судовому засіданні 11.02.2014 року судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску.
17.02.2011 року Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства подано до УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області звіт про суми нарахування заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахування єдиного внеску за січень 2011 року.
Зокрема, в рядку 8.2 зазначеного звіту (сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті за ставкою 36,3 %) проставлений прочерк.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжних доручень від 28.01.2011 року N 7 на суму 60085,43 грн. та N 6 на суму 3811,94 грн. було здійснено оплату нарахованого, але не відображеного у звіті єдиного соціального внеску 36,3 % на з/плату за січень 2011 року, який перерахований на рахунки УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області. Загалом за вказаними платіжними дорученнями позивачем перераховано єдиного внеску (36,3 %) у січні 2011 року у сумі 63897,37 грн.
Зазначені обставини відповідачами у поданих запереченнях не спростовуються.
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано до УПФУ звіт про суми нарахування заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахування єдиного внеску за травень 2013 року.
Зокрема, в рядку 6.1.2 вказаного звіту (донараховано єдиний внесок за ставкою 36,3 %) зазначено суму внеску у розмірі 63897,37 грн. При цьому, у рядку 6.4 звіту (сума виплат, на яку донараховано єдиний внесок) зазначено зміст помилки - сплачено у січні 2011 року, але не відображено програмою.
У взаємозв'язку з вищенаведеним під час розгляду справи також встановлено, що УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено камеральну перевірку звіту позивача за травень 2013 року, про що складений акт перевірки N 61 від 18.07.2013 року.
Згідно Акта перевірки встановлено, що у звіті за травень 2013 року зроблено донарахування по гр. 6 на суму 63897,37 грн. В акті також зазначено, що згідно пояснення помилка виникла у січні 2011 року.
На підставі Акта перевірки УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської прийнято рішення від 18.07.2013 N 1545, яким застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 31948,68 грн. на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Судом встановлено, що позивачем оскаржувалось вказане рішення про нарахування штрафу у досудовому порядку, однак рішенням ГУПФУ у Київській області від 20.09.2013 N 5498/10 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон N 2464).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону N 2464 на платників збору покладений обов'язок по своєчасному та в повному обсязі нараховуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 7 та 10 вказаної статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, при цьому днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону).
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що єдиний внесок за ставкою 36,3 % за січень 2011 року фактично нарахований позивачем у сумі 63897,37 грн. та перерахований у вказаній сумі на рахунок УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області згідно платіжних доручень від 28.01.2011 року N 7 та N 6, тобто у строк встановлений ч. 8 ст. 9 Закону.
При цьому, розмір нарахованої позивачем суми єдиного внеску за ставкою 36,3 % за січень 2011 року та факт її зарахування на рахунки Пенсійного фонду України, відповідачами не заперечувалось та не спростовано під час розгляду справи.
Отже, судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ч. ч. 2, 7, 8, 10 статті 9 Закону N 2464 в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за січень 2011 року за ставкою 36,3 % із строком сплати до 20 лютого 2011 року.
У той же час, з приводу покладених в основу оскаржуваних рішень висновків відповідачів щодо здійснення позивачем помилки у звіті за січень 2011 року та самостійного донарахування (відображення) єдиного внеску за січень 2011 року у сумі 63897,37 грн. у звіті за травень 2013 року, що, на думку УПФУ, є підставою для застосування санкцій на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ N 2464-VI, суд зазначає наступне.
Відповідальність за несвоєчасно нараховані суми єдиного внеску передбачені п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ N 2464-VI.
Так, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Тобто, вказана норма закону пов'язує застосування фінансових санкцій із своєчасним не нарахуванням та не сплатою платником єдиного внеску, а не з помилковим не заповненням певних рядків звіту, що фактично, як встановлено під час розгляду справи, мало місце при поданні позивачем звіту за січень 2011 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 по справі N К/9991/79448/12 та від 28.11.2013 по справі N К/800/10924/13.
Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини щодо своєчасності сплати позивачем єдиного внеску за січень 2011 року за ставкою 36,3 % та те, що здійсненню сплати передувало нарахування такого внеску позивачем, суд зазначає, що допущення технічної помилки при заповненні рядків звіту за січень 2011 року, які в подальшому були самостійно виявлені та виправлені позивачем у звіті за травень 2013 року, не може вважатися самостійним донарахуванням єдиного внеску платником та бути підставою для застосування штрафних санкцій згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону.
При цьому, під час розгляду справи не встановлено обставин наявності у позивача недоїмки, в рахунок погашення якої могли бути зараховані платежі позивача за січень 2011 року.
За таких обставин, судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення позивачем Закону N 2464, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність застосування до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій, а відтак і про протиправність спірного рішення про застосування штрафних санкцій.
При цьому, суд також враховує, що оскільки рішення ГУПФУ у Київській області від 20.09.2013 N 5498/10, яке прийнято за результатами розгляду скарги та згідно якого рішення про застосування штрафних санкцій залишено без змін, повністю ґрунтується на обставинах покладених в основу останнього, а також те, що згідно п. 4.6 розділу IV Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг, затв. постановою ПФУ N 22-7 від 08.10.2010 (в редакції чинній на момент прийняття рішення), передбачена можливість оскарження рішення, прийнятого за розглядом скарги, у судовому порядку, а відтак визнанню протиправним та скасуванню також підлягає рішення ГУПФУ у Київській області від 20.09.2013 N 5498/10.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами під час розгляду справи не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.
Разом з тим, щодо доводів про порушення позивачем строку на звернення до суду, які викладені ГУПФУ у Київській області у запереченнях на позов, суд зазначає, що рішення ПФУ від 04.12.2013 року N 32867/09-10, яким скаргу позивача залишено без розгляду, отримано позивачем 12.12.2013 року згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції, а відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 99 КАС України, судом не вбачається обставин подання даного адміністративного позову після закінчення встановлених КАС України строків, які б могли зумовити застосування до позовної заяви наслідків передбачених ст. 100 КАС України.
Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
Адміністративний позов Ірпінського міжрайонного управління водного господарства (код з ЄДР 01033958) - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення:
- від 18.07.2013 N 1545, яке прийнято УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області;
- від 20.09.2013 N 5498/10, яке прийнято ГУПФУ у Київській області.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Суддя:
О. А. Кармазін