ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.02.2014 р. N К/800/54864/13
Про визнання незаконним та нечинним наказу
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Олексієнка М. М., суддів - Ємельянової В. І., Рецебуринського Ю. Й., здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), треті особи - Міністерство юстиції України (далі - МЮ України), Департамент державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - Департамент ДАІ) про визнання незаконним та нечинним наказу в частині внесення змін до Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року (Постанова N 826/6977/13-а) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року (Ухвала N 826/6977/13-а), встановила:
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконним та нечинним пункт 4 наказу МВС України від 5 листопада 2012 року N 1009, яким внесено зміни до пункту 19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС від 27 березня 2009 року N 111, згідно яких дозволено працівникам дорожньо-патрульної служби використовувати у своїй роботі не сертифіковані технічні прилади.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року (Постанова N 826/6977/13-а), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року (Ухвала N 826/6977/13-а), в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що до спірних правовідносин судами невірно застосовані норми права, що, в свою чергу, призвело до не з'ясування обставин у справі, які мають суттєве значення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції не знаходить підстав вважати, що судами порушені норми матеріального або процесуального права, які б давали підстави до скасування рішень.
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що зміни внесені до Інструкції створюють законодавчі підстави для можливої фіксації правопорушень підрозділами ДПС ДАІ не сертифікованими приладами з наступним використанням отриманих даних у якості доказів скоєння правопорушень у сфері дорожнього руху.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що затверджені наказом МВС від 5 листопада 2012 року N 1009 зміни до пункту 19.2 Інструкції, не суперечать нормам чинного законодавства.
Висновок судів є законним та обґрунтованим.
Поняття сертифікації, підстави та проведення сертифікації визначені Законом України від 17 травня 2001 року N 2406-III "Про підтвердження відповідності", Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" (далі - Декрет).
Відповідно до положень статті 1 вище згаданого Закону сертифікація - це процедура, за допомогою якої визначений в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якості, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.
Згідно статті 13 Декрету сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Як зазначено у статті 14 Декрету державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;
встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Обов'язкова сертифікація і її проведення визначені у статті 15 Декрету.
Виходячи зі змісту зазначених нормативних актів, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову. Внесення змін до Інструкції, згідно яких працівникам підрозділів ДПС заборонено використовувати не сертифіковані технічні засоби, якщо вони підлягають сертифікації, не суперечать нормативним актам.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року N 28 затверджено Перелік продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації.
Інша продукція (товари), що не увійшли до цього Переліку, підлягають сертифікації в добровільному порядку.
Отже, працівники міліції не мають права використовувати не сертифіковані технічні засоби, якщо вони підлягають сертифікації. Якщо ж такі технічні засоби не підлягають сертифікації, то їх використання можливе без проведення зазначеної процедури.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року (Постанова N 826/6977/13-а) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року (Ухвала N 826/6977/13-а) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
М. М. Олексієнко
В. І. Ємельянова
Ю. Й. Рецебуринський