ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
13.03.2014 р. N К/800/64560/13
Про скасування розпорядження
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі N 826/11847/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальні "Адміністратор недержавного пенсійного фонду "Пенсійне забезпечення" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про скасування розпорядження, встановила:
У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальні "Адміністратор недержавного пенсійного фонду "Пенсійне забезпечення" (далі - ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення") звернулося в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - НАЦКОМФІНПОСЛУГ), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 27.06.2013 р. N 2042 в цілому про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 27.06.2013 за N 2042 про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів (далі - Розпорядження) порушує норми матеріального права і норми, що регламентують порядок проведення перевірок, винесене без належної оцінки доказів і наданих пояснень позивача і суперечить чинному законодавству України.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасована постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 27 червня 2013 року за N 2042 "Про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення". В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням НАЦКОМФІНПОСЛУГ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25 січня 2013 року по 24 березня 2013 року інспекційною групою НАЦКОМФІНПОСЛУГ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" щодо дотримання останнім вимог чинного законодавства України у сфері фінансових послуг, а також вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" та інших нормативно-правових актів з питань фінансового моніторингу за період з 1 січня 2011 року по 2 січня 2013 року.
За результатами проведеної перевірки інспекційною групою складений Акт планової виїзної перевірки (інспекції) ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" від 26 березня 2013 року N 26/14-4ФП, яким встановлена низка порушень позивачем вимог законів та інших нормативно-правових актів.
На підставі вищезазначеного акта планової виїзної перевірки від 2 квітня 2013 року відповідачем складений акт про правопорушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги N 01/14/4-п-2.
За результатами розгляду акта про правопорушення директором департаменту регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення НАЦКОМФІНПОСЛУГ 24 квітня 2013 року винесена постанова N 01/14/4-п-2-НПЗ про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, згідно якої до позивача застосований штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (3400,00 грн.) та закрита справа про правопорушення, зазначене у третьому пункті констатуючої частини цієї постанови (заниження вартості активів та збільшення суми зобов'язань (витрат) на суму зайво списаної дебіторської заборгованості), у зв'язку з тим, що факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги не доведений.
Відповідачем 27 червня 2013 року проведене засідання, на якому було винесене розпорядження від 27 червня 2013 року N 2042 про тимчасове зупинення дії ліцензії ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Розпорядженням від 27 червня 2013 року N 2042 встановлене порушення позивачем наступних вимог законодавства:
1. абзацу другого частини четвертої статті 55 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", якою передбачено, що у разі розірвання пенсійного контракту вкладником він повинен укласти, крім випадків, передбачених ст. 65 цього Закону, новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок, а у разі досягнення пенсійного віку, визначеного відповідно до закону, - укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії, та абзацу третього підпункту 4.4.5 пункту 4.4 розділу 4 Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 20 липня 2004 року N 1660, в частині того, що у разі виникнення підстав для переведення пенсійних коштів (частини пенсійних коштів) учасника фонду такий учасник або його представник подає (надсилає) адміністратору письмову заяву та копію відповідного договору, укладеного на його користь: пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом, або договору страхування з обраною страховою організацією, або договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку в банку, або договору про виплату пенсії на визначений строк, укладеного з іншим фондом;
2. частини першої статті 51 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", що полягало у використанні позивачем у своїй діяльності програмного продукту "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО", який не обчислює суму пенсійних коштів, що належить кожному учаснику фонду, шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів фонду, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, на чисту вартість одиниці пенсійних активів фонду та не обліковує і не відображає на індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду загальну кількість одиниць пенсійних активів фонду, що належить кожному учаснику фонду;
3. абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що система персоніфікованого обліку учасників фонду не містила інформацію щодо обліку кількості одиниць пенсійних активів, що здійснюється окремо по учасниках недержавного пенсійного забезпечення;
4. частини шостої статті 21 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині обов'язку адміністратора вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та інших нормативно-правових актів, пункту 2.3 розділу 2 Вимог до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 22 червня 2004 року N 1101, в частині того, що інформаційна система повинна забезпечувати цілісність, актуальність та несуперечність інформації, що обробляється;
5. пункту 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року N 118, в частині того, що адміністратор повинен мати належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам, установленим Нацкомфінпослуг, і дають змогу провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів відповідно до вимог законодавства, що регулює діяльність з адміністрування пенсійних фондів;
6. частини шостої статті 25 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині обов'язку надавати учаснику недержавного пенсійного фонду виписку з його індивідуального пенсійного рахунку один раз на рік безоплатно, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо надання учасникам пенсійних фондів безоплатно один раз на рік (у 2011 та 2012 роках) виписок з їхніх індивідуальних пенсійних рахунків;
7. частини шостої статті 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду здійснюються адміністратором за методикою та у порядку, визначеними Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
8. підпункту 3 пункту 6.1 розділу 6 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року N 118, в частині недотримання відокремленим підрозділом адміністратора вимог, установлених пунктом 3.4 Ліцензійних умов, в частині розміщення в приміщенні, яке орендоване ним за договором (договорами) з власником на строк менше тридцяти шести місяців.
Оскаржуваним розпорядженням тимчасово зупинена дія ліцензії позивача на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів за порушення, зазначене у пункті 1 констатуючої частини розпорядження; закрите провадження у справі в частині порушень, зазначених в пункті 7 констатуючої частини розпорядження; приписано усунути позивачу виявлені порушення законодавства та повідомити НАЦКОМФІНПОСЛУГ про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів до 26 липня 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що правомірними є доводи та обґрунтування відповідача щодо порушень зазначених в п. п. 1, 6, 8 констатуючої частини розпорядження, а також позивачем не доведено, що порушення, встановлені п. п. 2, 3, 4, 5 цього ж розпорядження були усунуті ним самостійно до прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частину позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції залишені поза увагою усунення недоліків зазначені у оскаржуваному розпорядженні, при цьому переведення позивачем у 2012 році до ПАТ "Імексбанк" 43450474,40 грн. пенсійних коштів 7021 учасників проведене із дотриманням вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Приводом до прийняття рішення про порушення зазначене у п. 1 розпорядження, стало безпідставне переведення позивачем у 2012 році до ПАТ "Імексбанк" 43450474,40 грн. пенсійних коштів 7021 учасників НТ "ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" на депозитні рахунки, відкриті цими учасниками в ПАТ "Імексбанк".
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 55 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов. У разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти, крім випадків, передбачених статтею 65 цього Закону, новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти вкладника фонду, який є учасником фонду, передаються на його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з недержавного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді, зменшеній на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням таких пенсійних коштів.
Згідно ч. 3 ст. 58 вищезазначеного Закону у випадку прийняття рішення про заміну пенсійного фонду вкладник фонду зобов'язаний: укласти пенсійний контракт з іншим пенсійним фондом або договір із страховою організацією чи банківською установою; надіслати адміністратору пенсійного фонду, участь у якому припиняється, заяву про розірвання пенсійного контракту та копію пенсійного контракту, укладеного з іншим пенсійним фондом, або договору із страховою організацією чи банківською установою.
Відповідно до вимог п. 4.4.5 розділу 4 Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 20 липня 2004 року N 1660, у разі розірвання пенсійного контракту вкладником копія відповідного договору повинна бути скріплена печаткою адміністратора іншого фонду, страхової організації або банку, завірена підписом його (її) представника, що має відповідні повноваження.
Пунктом 4.4.6 вищезазначеного Положення передбачено, закриття адміністратором індивідуального пенсійного рахунка учасника фонду здійснюється у випадках, серед іншого, розірвання всіх пенсійних контрактів, укладених на користь учасника фонду, у т. ч. внесення змін до пенсійних контрактів, укладених на користь кількох учасників, щодо припинення дії таких контрактів стосовно такого учасника та переведення всіх належних йому коштів до іншого суб'єкта недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону.
Судами встановлено, що вкладниками пенсійного фонду були надані заяви про розірвання контрактів, до яких були додані договори, укладені ними з ПАТ "Імексбанк", що були належним чином завірені уповноваженою особою банку. Договори банківського вкладу "ПН Стандарт", які були укладені між вкладниками НТ ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" та ПАТ "Імексбанк", містять всі істотні умови банківського вкладу, зокрема, ними встановлений строк дії договору, після спливу якого банк зобов'язаний виплатити вкладнику суму депозиту і відсотків.
Відповідно ст. ст. 55, 58 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", обов'язок щодо укладання нового пенсійного контракту про участь в іншому пенсійному фонді або відкриття в банку пенсійного депозитного рахунку тощо покладається на вкладника фонду, контракт з яким цей вкладник бажає розірвати в односторонньому порядку. При цьому, виходячи зі змісту абз. 4 ст. 55 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" право на розірвання контракту в односторонньому порядку не пов'язується з укладанням такого контракту з іншим пенсійним фондом, банківською установою. Вимогами ст. 58 Закону, якою встановлено обов'язок вкладника надіслати адміністратору фонду, контракт з яким припиняється, належним чином засвідчену копію нового контракту, не встановлено прав чи обов'язків адміністратора фонду щодо здійснення перевірки факту дотримання таким вкладником імперативних вимог закону, не наділено адміністратора контролюючими функціями щодо аналізу змісту надісланого нового контракту. Не містять подібних вимог до адміністратора пенсійного фонду також інші статті Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення". Відповідачем також не доведене порушення ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" вимог відомчих нормативно-правових актів, інструкцій, положень тощо, які регулюють діяльність адміністратора недержавного пенсійного фонду.
Виходячи з наведеного, обов'язок ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" здійснювати аналіз та контроль змісту надісланого нового контракту щодо його відповідності вимогам, що ставляться до договорів пенсійного депозитного рахунку, не встановлений законом.
Оскільки п. 1 розпорядження є помилковим, відповідно і захід впливу про тимчасове зупинення ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів до усунення порушень, застосований на підставі висновку про порушення зазначене в п. 1 розпорядження застосуванню не підлягає.
Крім того, встановлюючи строк усунення порушень до 26 липня 2013 року, відповідачем не обґрунтовано, яким чином позивач може такі недоліки усунути, враховуючи, що пенсійні контракти вже розірвані, а кошти переведені на депозитні рахунки колишніх вкладників НТ ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" в ПАТ "Імексбанк", внаслідок чого у позивача відсутні будь-які права та можливості щодо повернення ситуації в стан, який був до вчинення вказаних дій.
Стосовно порушень, зазначених в п. п. 2, 3, 4, 5 констатуючої частини розпорядження, яка стосуються програмного продукту, який повинен відповідати Ліцензійним умовам провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року N 118, та вимогам до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 22 червня 2004 року N 1101, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог п. 4.4 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 20 листопада 2012 року N 2319, наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю, зокрема, в разі, якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, 14 травня 2013 року була встановлена нова версія програмного продукту "Атлас СПО 2.0.1.0", яка повністю забезпечує ведення персоніфікованого обліку у відповідності до вимог чинного законодавства України. Про факт виправлення порушень ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" повідомило НАЦКОМФІНПОСЛУГ листом від 23 травня 2013 року, до якого також були додані скріншоти (знімки з екрану), що підтверджують зазначені обставини. Однак, зазначені документи, як вбачається з розпорядження N 2042 від 27 червня 2013 року залишилися поза увагою Нацкомфінпослуг.
Крім того, апеляційним судом також встановлено, що згідно листа розробника програмного продукту "Атлас СПО 2.0.1.0" N 282 від 4 вересня 2013 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Медирент", останній підтверджує встановлення зазначеної програми в ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" 14 травня 2013 року та зазначає, що встановлена версія "Атлас СПО 2.0.1.0" в повному обсязі забезпечує ведення персоніфікованого обліку у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, враховуючи на надане позивачу законодавством право виправити встановлені порушення до прийняття рішення стосовно них суб'єктом владних повноважень, що має наслідком закриття справи про правопорушення, саме на Нацкомфінпослуг КАС України покладає обов'язок доказування, що задекларовані позивачем обставини щодо виправлення порушень, насправді не відповідають дійсності.
Факт виправлення недоліків (порушень) встановлених до прийняття рішення НАЦКОМФІНПОСЛУГ останнім не спростований.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для здійснення провадження щодо правопорушень викладених у п. п. 2, 3, 4, 5 розпорядження, пов'язаних з невідповідністю програмного продукту, що використовувався позивачем, з підстав наявності порушень, встановлених цими пунктами на момент перевірки, оскільки виправлення цих порушень тягне закриття справи про правопорушення.
Щодо порушень, зазначених в п. п. 6, 8 констатуючої частини оскаржуваного розпорядження слід зазначити, наступне.
При вирішенні питання щодо дотримання ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" вимог ч. 6 ст. 25 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", якими встановлений обов'язок безоплатно надавати учаснику недержавного пенсійного фонду один раз на рік виписку з його індивідуального пенсійного рахунку, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п. 4.5.5 Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 20 липня 2004 року N 1660, виписки можуть надаватися адміністратором особисто учаснику фонду, надсилатися представнику учасника фонду за умови наявності в нього відповідних повноважень, підтверджених документально, або іншим способом та в порядку, передбаченими статутом фонду, пенсійним контрактом та внутрішнім положенням адміністратора.
Згідно п. 6.8 Внутрішнього положення про здійснення адміністрування пенсійних фондів ТОВ АНПФ "Пенсійне забезпечення" виписки можуть надаватися Адміністратором особисто учаснику фонду, надсилатися на адресу учасника фонду, надаватися представнику учасника фонду або іншим способом.
Отже, вищенаведені вимоги Положення Держкомфінпослуг, а також внутрішнє положення позивача не містять вимог щодо необхідності підтвердження адміністратором недержавного пенсійного фонду фактів відправлення та (або) вручення відповідних повідомлень учасникам фонду.
Також апеляційним судом доречно зазначено, що відповідачем не обґрунтована неможливість кожного учасника фонду самостійно побачити кількість пенсійних коштів на його індивідуальному пенсійному рахунку на веб-сайті ВПНФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд", про те, обставини невиконання або (виконання) позивачем повідомлень учасників фонду, можуть та підлягають доведенню лише після того, як про відповідні порушення буде заявлено учасниками фонду, або іншими органами в їхніх інтересах, водночас, за відсутності таких скарг, а також за відсутності вимог щодо підтвердження направлення зазначених повідомлень рекомендованими листами, розписок учасників про особисте вручення їм таких повідомлень тощо, тому твердження Нацкомфінпослуг про допущене порушення не підтверджене належними та допустимими доказами.
Щодо порушення позивачем вимог пп. 3 п. 6.1 розділу 6 Ліцензійних умов в частині недотримання відокремленим підрозділом адміністратора вимог, установлених п. 3.4 Ліцензійних умов, а саме розміщення в приміщенні, яке орендоване ним за договором з власником (ПАТ "Імексбанк") на строк менше 36 місяців (п. 8 розпорядження), слід зазначити наступне.
Згідно вимог Ліцензійних умов, встановлений ними мінімальний строк - 36 місяців пов'язується саме з фактом безперервної оренди конкретного приміщення, а не з наявністю у договорі оренди такої обов'язкової істотної умови як мінімальний строк його дії.
Апеляційним судом встановлена відсутність правопорушення, оскільки матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що Одеська філія ТОВ "АНПФ "Пенсійне забезпечення" орендувала приміщення у ПАТ "Імексбанк" з 16 грудня 2008 року. Припинення дії договору N 161208/П у зв'язку із закінченням строку дії останнього не має жодного правового значення для висновку щодо недотримання позивачем вимоги про мінімальний строк оренди цього приміщення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до вірного висновку, що при вирішенні справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права та про те що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наведених вище підстав.
Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: