ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.03.2014 р.
Справа N 916/2353/13
Про стягнення суми
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Грейц К. В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С. В., Глос О. І., розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову від 21.01.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Одеської області N 916/2353/13 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 9300,48 грн., встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2013 у справі N 916/2353/13 (суддя Горячук Н. О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ліпчанська Н. В., судді Мацюра П. Ф., Лисенко В. А.), відмовлено у позові Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення 9300,48 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичне повернення нежитлового приміщення підвалу за актом державного виконавця від 23.11.2010 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010 у справі N 20/77-10-2585, не врахували, що у період з моменту припинення строку договору та до моменту фактичного повернення речі у користування орендодавцю, що оформлюється відповідним актом, орендодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь період прострочення виконання обов'язку повернення речі, незалежно від фактичного користування нею.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2014.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 15.08.2006 між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір N 913/А/5 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 43,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення складу (п. 1.1 договору); після закінчення строку дії договору чи у випадку дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (п. 4.7 договору); у випадку припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату до дня підписання акту приймання-передачі приміщення (п. 4.10 договору); вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення (п. 7.12 договору).
Строк дії договору з урахуванням останнього додаткового погодження від 10.12.2008 до договору оренди був продовжений до 10.06.2009.
Як встановлено господарськими судами, рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 у справі N 20/77-10-2585, яке набрало законної сили, позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено в частині виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 43,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та стягнення 16640,57 грн. заборгованості з орендної плати.
Зазначене судове рішення в частині виселення відповідача виконане Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про що державним виконавцем складено відповідний акт від 23.11.2010, в зв'язку з чим і на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивач вимагає стягнення неустойки в сумі 9300,48 грн. за період з 01.08.2010 по 23.11.2010.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факт користування відповідачем спірним майном у період, за який заявлено до стягнення неустойку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій стали наслідком неправильного застосування норм матеріального права, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як встановлено судами в межах розгляду справи N 20/77-10-2585, укладений між сторонами за справою договір оренди N 913/А/5 від 15.08.2006 припинився 10.06.2009 у зв'язку з закінченням строку.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Водночас, відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за N 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, а не з фактичним користуванням, чи то перебуванням орендаря в цьому приміщенні, як помилково вирішили суди попередніх інстанцій.
З огляду на викладене, відхиляється посилання суду першої інстанції на складений позивачем акт від 23.06.2010 обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з якого вбачається, що приміщення замкнене і орендарем не використовується, а також доводи суду апеляційної інстанції, що рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 у справі N 20/77-10-2585 з відповідача стягнено борг з орендної плати за період його фактичного перебування в орендованому приміщенні по 31.05.2010.
Оскільки господарськими судами встановлено, що відповідач після закінчення строку оренди орендоване приміщення за актом приймання-передачі в добровільному порядку позивачеві не повернув, а фактично таке повернення відбулось 23.11.2010 в порядку примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010 у справі N 20/77-10-2585 в частині виселення ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення підвалу, що підтверджується актом державного виконавця від 23.11.2010, відповідно до якого приміщення звільнено від боржника та його майна, вимога позивача щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення з 01.08.2010 до 23.11.2010 є законною і ґрунтовною.
Посилання господарських судів на відсутність акту прийому-передачі майна при вступі орендаря в користування орендованим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, відхиляється колегією суддів, позаяк такі доводи не є підставою для відмови у позові, адже спростовуються судовими актами у справі N 20/77-10-2585 про виселення ФОП ОСОБА_4 саме з цього приміщення і стягнення орендної плати за користування ним.
Отже, колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, однак судами допущені помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим зроблений ними висновок про відмову у позові не відповідає цим обставинам, відтак, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі господарського суду Одеської області N 916/2353/13 та рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2013 у цій справі скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 9300,48 грн. неустойки, 1720,50 грн. судового збору, сплаченого за подання позову, 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за касаційною скаргою.
Повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з доходів державного бюджету 365,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги, зайво сплаченого за платіжним дорученням N 21 від 23.01.2014.
Відповідні накази доручити видати господарському суду Одеської області.
Головуючий, суддя К. В. Грейц
Судді:
С. В. Бакуліна
О. І. Глос