ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.03.2014 р. N К-60113/09
Про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити
певні дії, стягнення моральної шкоди
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Весельської Т. Ф., суддів: Малиніна В. В., Ситникова О. Ф., з участю: секретаря - Прокопчук Н. В., представника відповідача - Н. В. Д., провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_3 пред'явив у суді позов до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим (далі - ТУ ДСА в Автономній Республіці Крим) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відповідь на його заяву від 15 вересня 2008 року ТУ ДСА в Автономній Республіці Крим призначила йому щомісячне грошове утримання як працюючому судді та направила відповідне подання, з метою погодження виплати та виділення коштів на її здійснення, до ДСА України. Втім, остання у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання відмовила з тих підстав, що станом на 30 жовтня 2008 року стаж його роботи на посаді судді, який дає право на одержання зазначеної виплати, складає лише 17 років 6 місяців 12 днів, при необхідних 20 роках, а тому його недостатньо для її призначення. При цьому ДСА України зарахувала до стажу його роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби та половину строку його навчання на військово-юридичному факультеті у Військовому Краснознаменному інституті.
На думку позивача, відповідач повинен зарахувати період навчання у зазначеному вищому навчальному закладі до стажу роботи суддею у повному обсязі як строкову військову службу у зв'язку з тим, що до навчання у ньому він приступив без звільнення зі строкової військової служби, під час її проходження, оскільки лише був виключений зі списків особового складу військової частини і після складання іспитів зарахований курсантом до особового складу військового навчального закладу, де фактично продовжив проходження строкової військової служби аж до його закінчення. Вважає, що має достатній для призначення щомісячного грошового утримання стаж роботи, оскільки працює суддею з 20 листопада 1994 року по теперішній час (14 років 3 місяці), проходив строкову військову службу з 1 липня 1987 року по 1 серпня 1988 року (1 рік 1 місяць) та навчався на військово-юридичному факультеті у Військовому Краснознаменному інституті з 1 серпня 1988 року по 29 червня 1993 року (4 роки 11 місяців).
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати протиправними дії ДСА України щодо відмови погодити подання ТУ ДСА України в Автономній Республіці Крим від 10 жовтня 2008 року N 04-25/2788 про нарахування та виплату йому, починаючи з 30 листопада 2008 року, щомісячного грошового утримання як працюючому судді, відповідно до вимог Закону України "Про статус суддів" та Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів"; зобов'язати ДСА України нарахувати, виділити необхідні кошти та погодити подання ТУ ДСА в Автономній Республіці Крим щодо виплати йому щомісячного грошового утримання з 30 листопада 2008 року; стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь моральну шкоду в розмірі 1 гривні.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними дії ДСА України щодо відмови в погодженні ОСОБА_3 розрахунку стажу роботи, який дає право на встановлення йому щомісячного грошового утримання, як працюючому судді, з 30 листопада 2008 року. Зобов'язано ДСА України погодити ТУ ДСА в Автономній Республіці Крим розрахунок стажу та розмір щомісячного грошового утримання ОСОБА_3, як працюючого судді, з 30 листопада 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ДСА України посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_3 та ТУ ДСА в Автономній Республіці Крим своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалися.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Оскільки судові рішення оскаржуються відповідачем лише в частині визнання протиправними його дій та зобов'язання погодити розрахунок стажу та щомісячне грошове утримання позивача, як працюючому судді, з 30 листопада 2008 року, а в іншій частині сторонами не оскаржуються, колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в межах касаційної скарги.
Судами вірно встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з невизнанням ДСА України права ОСОБА_3 на зарахування, як строкової військової служби, періоду його навчання на військово-юридичному факультеті у Військовому інституті з 1 серпня 1988 року по 29 червня 1993 року до стажу, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_3 з 1 липня 1987 року по 1 серпня 1988 року проходив строкову військову службу у в/ч 40852 та в/ч 14327, 1 серпня 1988 року він був зарахований курсантом до військово-юридичного факультету Військового інституту, де навчався до 23 червня 1993 року. Після закінчення навчання йому присвоєно військове звання "лейтенант юстиції", а в подальшому, починаючи з 20 грудня 1994 року, він проходив військову службу на посаді судді Військових судів Одеського та Сімферопольського гарнізонів, Заступника голови військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону. Наказом заступника Міністра оборони України N 45 від 28 жовтня 2005 року, на підставі підпункту "в" пункту 67 (у зв'язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України ОСОБА_3 звільнений з військової служби в запас, а наказом Голови військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону N 122 від 7 листопада 2005 року його виключено із списків особового складу цього суду.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що період навчання позивача у Військовому інституті зараховується до строкової військової служби, оскільки статтею 25 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на час закінчення позивачем навчання; далі - Закон N 2232-XII) навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", виданим відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента від 20 березня 2008 року N 248/2008).
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року N 545, яка набрала чинності з 1 березня 2008 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" шляхом доповнення її пункту 31 новим абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби ".
Відповідно до статті 11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року "Про загальний військовий обов'язок" (який був чинним на день зарахування позивача до вищого військово-навчального закладу), громадяни, які прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі. На них розповсюджувалися обов'язки, які встановленні для військовослужбовців строкової служби. Крім того, вони та члени їх сімей користувались правами, пільгами та перевагами, які були встановленні чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XXII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25 березня 1992 року Верховною Радою України було прийнято Закон України N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", частина перша статті 25 якого визначала, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба. Зазначений нормативний акт був чинним на день закінчення позивачем вищого військово-навчального закладу.
Пізніше, Законом України від 18 червня 1999 року N 766-XIV Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" був викладений у новій редакції і частиною шостою статті 25 цього Закону визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі неодноразово розглядалося Конституційним Судом України, який у своїх рішеннях N 1-зп від 13 травня 1997 року, N 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року та N 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року зазначив, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що строк навчання ОСОБА_3 на військово-юридичному факультеті Військового інституту є строковою військовою службою, яка підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року N 545), є правильним.
Враховуючи, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
З огляду на викладене, керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Т. Ф. Весельська
В. В. Малинін
О. Ф. Ситников