ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20.03.2014 р. N К/800/40674/13
Про повернення допомоги по безробіттю
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Голяшкіна О. В. (доповідач), суддів - Заяць В. С., Стрелець Т. Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Великобагачанського районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року у справі за позовом Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття (представлене Великобагачанським районним центром зайнятості) до ОСОБА_2 про повернення допомоги по безробіттю, встановив:
У лютому 2013 року Великобагачанський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 1512,06 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірне отримання відповідачем коштів у вказаній сумі як допомоги по безробіттю, оскільки при проведені перевірки було з'ясовано, що відповідач отримував виплати відповідно до умов цивільно-правового договору з ПАТ КБ "ПриватБанк", тому не мав права перебувати на обліку як безробітний та, відповідно, отримувати допомогу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із відсутності підстав для застосування ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки отримання відповідачем винагороди у якості споживача банківських послуг не є обставиною, що впливає на умови отримання допомоги по безробіттю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Великобагачанський районний центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, направити справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду для вирішення питання по суті.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2011 року та 15 березня 2012 року ОСОБА_2 зверталась до Великобагачанського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
У поданій заяві відповідач зазначала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує. На підставі вказаних заяв відповідачу надано статус безробітного, призначено та виплачувалася допомога по безробіттю.
Згідно п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості.
Великобагачанським районним центром зайнятості проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 та складено акти перевірки від 14 грудня 2012 року N 79 та від 30 січня 2013 року N 2, у яких зазначено про отримання відповідачем доходу за договором цивільно-правового характеру та зроблено висновок про наявність порушення з боку відповідача та необхідність повернення отриманої відповідачем допомоги по безробіттю.
Вказані обставин послугували підставою для звернення Великобагачинським центром зайнятості до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1512,06 грн. виплаченої допомоги по безробіттю на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Як встановлено ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судами встановлено, що відповідно до договору про банківське обслуговування, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено нову систему та затверджені Правила, згідно з якими розширені права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску послуг та для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Тобто, відповідачем не виконувались роботи за цивільно-правовим договором, а отримана ним винагорода - це виплата банком своїм клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта.
У даному випадку, у договорі про банківське обслуговування відсутні істотні умови договору, за якими Клієнту перераховується виплата, а згода з умовами банківського обслуговування не є прийняттям пропозиції другою стороною (акцептом), за якими банком перераховується виплата. Тобто, у момент підписання договору на банківське обслуговування, у сторін не виникає прав та обов'язків за офертою щодо можливого перерахування банком Клієнту грошових коштів за залучення нових клієнтів.
Такі відносини відносяться до недоговірних зобов'язань та регулюються підрозділом 2 глави 78 Цивільного кодексу України, відповідно до якого публічна обіцянка винагороди - це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. За своєю юридичною природою публічна обіцянка винагороди є одностороннім умовним правочином, підставою виникнення якого є складний юридичний склад, що містить елементи двох односторонніх правочинів - публічної обіцянки винагороди та відклику на нього у вигляді досягнення об умовного результату. Вони мають зустрічний характер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору. Обіцянка винагороди не є офертою, а досягнення результату не є акцентом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
Підпунктом "б" п. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітної.
Статтею 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлений вичерпаний перелік підстав, за яких виплати по безробіттю мають бути зупинені. Цей перелік не містить такої обставини, як виконання умов цивільно-правових угод оферти винагороди, за предметом яких їх не можна було б віднести до трудових угод та договорів за якими б виникали певні обов'язки щодо надання послуг банку.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що отримання відповідачем винагороди у якості споживача банківських послуг не є обставиною, що впливає на умови виплати йому допомоги по безробіттю та перебування його у статусі безробітного, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача виплаченого матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Великобагачанського районного центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: