ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20.03.2014 р. N К/9991/9528/12
(Ухвалу скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
від 15.07.2014)
Про стягнення заборгованості
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Заїки М. М., суддів: Стародуба О. П., Штульман І. В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості, встановила:
У квітні 2011 року управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт" на користь управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області 8648 (вісім тисяч шістсот сорок вісім) гривень 88 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком N 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати понесені ПФУ після 1 січня 2004 року витрати на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім цього, згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Таким чином, стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість застосуванню підлягають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки спір у справі, що розглядається, виник, зокрема, стосовно обов'язку Товариства відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком N 1 до набуття права на пенсію за віком, а не визначення права на пенсію особам, що мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Також згідно з п. 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.
Крім цього, територіальні органи ПФУ зобов'язані надсилати боржникам розрахунки по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно з пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го числа поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Виходячи зі змісту абзацу другого пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення зазначених обставин.
Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року N 21-12а13.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Із урахуванням наведених обставин постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М. М. Заїка
Судді:
О. П. Стародуб
І. В. Штульман