КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
10.04.2014 р.
Справа N 826/1691/13-а
Про визнання нечинним наказу,
порядку оформлення та видачі
дозволів, визнання протиправними дій
та зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Троян Н. М., суддів: Костюк Л. О., Твердохліб В. А., за участю секретаря - Костюченка М. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року (Постанова N 826/1691/13-а) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на надземному транспорті, про визнання нечинним наказу, порядку оформлення та видачі дозволів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, вважаючи, що наказ Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. N 757, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за N 1075/9674; Порядок оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. N 757 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за N 1075/9674, та те, що дії Міністерства інфраструктури України щодо проведення розподілу дозволів серед українських перевізників на 2013 рік, а також дій державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті з відмови у видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на підставі розподілу дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік, позивач звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розподіл дозволів українських автоперевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури, визначеної Порядком N 757, а тому доводи позивача про те, що розподіл дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік не відповідає вимогам Порядку та Закону України N 2344-III, є безпідставними.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 6 Законом України "Про автомобільний транспорт" загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання.
Частинами першою та третьою ст. 55 Закону N 2344-III види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.
Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законами України.
Як зазначено у Законі України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" дозвіл на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом входить до переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
Згідно частини другої наведеної статті, порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Водночас, статтею 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що видача дозволів на міжнародне перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначеним міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень та Законом України "Про автомобільний транспорт".
Повноваження щодо впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 55 Закону N 2344-III належить Міністерству інфраструктури України.
Так, наказ N 757 від 20.08.2004 року "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", яким затверджено Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по території іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, прийнято повноважним органом в межах компетенції та у відповідності до законів України, у т. ч. Закону України "Про автомобільний транспорт", "Про адміністративні послуги".
Відповідно до п. 3.9 Порядку N 757 Міністерство інфраструктури України може встановлювати обмеження щодо забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти на поїздку територіями окремих іноземних держав деяких категорій ТЗ, а саме: оформлення проводити на екологічні автомобілі: "зелений", "особливо зелений" і "безпечний", "Євро-3 безпечний", або тільки на "особливо зелений і безпечний", "Євро-3 безпечний" та вищої категорії екологічної безпеки; оформлення проводити на завантажені автомобілі; оформлення проводити на певні види перевезень; оформлення проводити на автомобілі, повна маса яких перевищує 10 тонн.
Пунктом 3.10 Порядку передбачено, що Міністерство інфраструктури створює Комісію з розподілу дозволів для перевезення вантажів, які мають обмежені річні квоти.
Рішення Комісії приймається на засіданні в присутності не менше 2/3 її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів та оформлюється протоколом. Рішення Комісії з розподілу приймається з урахуванням рішень Комісії з питань аналізу ефективності використання дозволів (п. 3.11 Порядку).
Положеннями п. 3.12 Порядку визначено, що на підставі рішення Комісії Міністерство інфраструктури затверджує розподіли (річні та квартальні) дозволів, які мають обмежені річні квоти, на поїздку територією окремих іноземних держав. Розподілу підлягає річна квота дозволів, за винятком встановленого Міністерством інфраструктури України резерву дозволів.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, наказом Міністерства інфраструктури N 30 від 21.01.2013 року "Про затвердження складу робочої групи з пропозиції з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів транспортним засобом у 2013 році" затверджено склад Робочої групи з підготовки пропозицій з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів ТЗ територіями Австрії, Білорусії, Італії, Казахстану, Румунії, Угорщини, Чехії у 2013 році.
Таким чином, на засіданні Робочої групи розглянуто та затверджено проекти розподілу дозволів Австрії, Італії, Угорщини, які в подальшому надано на затвердження першому заступнику Міністра інфраструктури України та розміщено на офіційному сайті Міністерства.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що розподіл дозволів українських автоперевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури, визначеної Порядком N 757, а тому доводи позивача про те, що розподіл дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік не відповідає вимогам Порядку та Закону України N 2344-III, є безпідставними.
Водночас судом апеляційної інстанції взято до уваги постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013 (Постанова N 826/2972/13-а), що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 по справі N 826/2972/13-а (Ухвала N 826/2972/13-а), наказ від 20.08.2004 N 757 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за N 1075/9674, та Порядок від 20.08.2004 N 757, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за N 1075/9674, прийнято уповноваженою особою в межах наданої компетенції, в порядку та у спосіб, визначений законодавством України, відповідно до Законів України: "Про автомобільний транспорт"; "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про адміністративні послуги". Розподіл дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури, визначеної вказаним вище Порядком.
Окрім того, на думку судової колегії, слід зауважити і те, що позовна вимога щодо визнання протиправним розподілу дозволів серед українських перевізників на 2013 рік та скасувати його, не підлягає задоволенню і з тієї підстави, що такий розподіл не є актом індивідуальної дії та за своєю суттю не порушує права позивача.
Також неможливим для задоволення є прохання позивача зобов'язати державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті видавати дозволи на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на 2013 рік у відповідності до Законів України: "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про автомобільний транспорт" та Конституції України, адже при вчиненні дій, спрямованих на видачу таких дозволів, даний державний орган наділений певними дискреційними повноваженнями, а суд у свою чергу не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Більше того, відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року (Постанова N 826/1691/13-а) - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий, суддя Н. М. Троян
Судді: Л. О. Костюк
В. А. Твердохліб