ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.04.2014 р. N К/9991/48416/12
Про стягнення заборгованості
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої - Гончар Л. Я., суддів - Чалого С. Я., Чумаченко Т. А., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Іста-Центр" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі за позовом прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергозбереження до Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-Центр", третя особа - Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, про стягнення заборгованості, встановила:
Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергозбереження з позовом про стягнення з Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-Центр" 142072,04 грн. підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (природного газу).
Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільної сплати економічних санкцій, застосованих до відповідача за результатами комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів у зв'язку з нераціональним використанням відповідачем паливно-енергетичних ресурсів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року, позов задоволено: стягнуто з Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-Центр" на корить Державного бюджету України 142072,04 грн. підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів.
У поданій касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Іста-Центр" з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2008 Територіальним управлінням державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області проведено комплексну перевірку Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-центр" з питань використання паливно-енергетичних ресурсів, за результатами якої складено акт від 31.05.2008 N 18-5/3.21-40.
Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем вимог Закону України "Про енергозбереження", постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.93 N 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших ресурсів в народному господарстві", постанови Кабінету Міністрів від 07.07.2000 N 1071 "Про деякі заходи щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів".
За результатами перевірки на адресу відповідач направлено припис від 31.05.2008 на проведення позивачем організаційних заходів, економії природного газу та електричної енергії та прийнято постанову від 31.05.2008 N 18-5/3.22-40, якою до відповідача застосовано підвищену плату за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 142072,04 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для стягнення з Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-Центр" економічних санкцій, застосованих на підставі постанови від 31.05.2008 N 18-5/3.22-40.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок неефективного використання енергетичних ресурсів проведений Управлінням у відповідності до Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, перезатвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 13.12.2006 N 89.
Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Також установлено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.
На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 затверджено Положення.
Підпунктом "б" пункту 4 Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Пунктом 15 Положення передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Методика була затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26 жовтня 2001 року N 113.
16 листопада 2001 року Міністерство юстиції України відмовило у державній реєстрації зазначеної Методики з посиланням на те, що вона має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання ПЕР на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію.
Указом Президента України від 31 грудня 2005 року N 1900/2005 утворено Агентство.
Відповідно до статті 7 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року N 412, нормативно-правові акти Агентства підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.
Наказом від 13 грудня 2006 року N 89 Агентство перезатвердило Методику, проте на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку її не подало.
Як видно зі змісту Методики, нею встановлено порядок визначення обсягу неефективного використання ПЕР, наведено формули для виконання розрахунків їх перевитрат з метою забезпечення економічного механізму енергозбереження.
Проведені відповідно до Методики розрахунки обсягів нераціонального використання ПЕР використовуються при застосуванні економічних санкцій та нарахуванні енергетичного збору.
Ця Методика, відповідно до сфери її застосування, поширюється на всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню ПЕР, розміщених на території України, а також на окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ та їх філій незалежно від форм власності, що виробляють або споживають електричну та теплову енергію, а також інші ПЕР.
Метою застосування Методики є: виконання розрахунків перевитрат ПЕР; контроль за додержанням норм законодавства про енергозбереження на підприємстві; контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання тощо.
Зважаючи на коло суб'єктів, на яких поширює свою дію Методика, а також те, що на підставі проведених відповідно до її вимог розрахунків обсягів нераціонального використання ПЕР застосовуються економічні санкції та нараховується енергетичний збір, колегія суддів вважає, що цей нормативно-правовий акт міг бути направлений на виконання лише після його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Зазначена позиція суду касаційної інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 04 червня 2013 року у справі N 21-140а13.
З огляду на наведене, враховуючи, що розмір перевитрат ПЕР згідно з актом перевірки відповідачем розраховано відповідно до Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, яка перезатверджена наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 13.12.2006 N 89, та не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а також, враховуючи, що розмір економічних санкцій базується на обрахунку розміру перевитрат, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для примусового стягнення з відповідача підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Іста-Центр" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року скасувати.
У задоволенні позовну прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергозбереження про стягнення з Україно-Німецького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Іста-Центр" 142072,04 грн. (сто сорок дві тисячі сімдесят дві грн. 04 коп.) підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: