ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.04.2014 р.
Справа N 875/5/14
Про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання
вчинити дії та скасування постанови
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Єрьоміна А. В., суддів: Веденяпіна О. А., Юрченко В. П., секретар судового засідання Щавінська С. В., за участю: позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - Б. Ю. Ю., Р. Б. Ю., представників третьої особи - О. О. В., П. Д. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Центральної виборчої комісії та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Представництво Європейського Союзу в України, Верховна Рада України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови, встановив:
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2014 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Представництво Європейського Союзу в України, Верховна Рада України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови.
Визнано протиправною та скасовано постанову ЦВК від 2 квітня 2014 року N 173 "Про відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України (далі - Кандидат) ОСОБА_2" в частині відмови ОСОБА_2 в реєстрації Кандидатом з підстав порушення ним пункту третього частини 1 статті 51 Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV (далі - Закон). В іншій частині вказану постанову залишено без змін. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок зазначеного суду не відповідає обставинам справи, крім того, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині часткового задоволення адміністративного позову. У зв'язку з чим позивач просив ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач - прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні надав письмові заперечення, у яких зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки висновок суду першої інстанції щодо неправомірності рішення ЦВК є вірним. Відповідачем досі не виконані вимоги для забезпечення однакового застосування усіма учасниками виборчого процесу положень статті 51 Закону України "Про вибори Президента України", яка б мала прийняти визначення за єдиною методикою обсягу друкованих знаків передвиборних програм кандидатів, а не посилатись на якісь примітки в рекомендаційних формах.
Разом з тим підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Апеляційну скаргу позивача представники відповідача не визнали та просили колегію суддів залишити її без задоволення.
Представники третіх осіб у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 та просили суд її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Разом з тим проти апеляційної скарги відповідача заперечили.
Заслухавши думку осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
22 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову N 757-VII про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України, якою відповідно до пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України призначено позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.
На позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року було розроблено перелік виборчої документації, форми і зразки якої рекомендовані ЦВК для використання під час проведення позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року (на допомогу Кандидатам, політичним партіям, громадським організаціям), яка зазначена на веб-сайті ЦВК.
30 березня 2014 року позивач звернувся до ЦВК з заявою про самовисування Кандидатом на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року, до якої було додано анкету Кандидата на пост Президента України, автобіографію, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, передвиборчу програму кандидата на пост "Президента України" ОСОБА_2, копію 1, 2, 3, 10 та 11 аркушів паспорта громадянина України та зобов'язальний документ про внесення грошової застави відповідно до статті 49 Закону України "Про вибори Президента України", 4 фотографії розміром 4 х 6 і 2 фотографії 9 х 13.
Про прийняття до ЦВК поданого пакета документів позивачу було надано довідку від 30 березня 2014 року за підписом начальника управління документального забезпечення Секретаріату Комісії К. Г. В.
Розглянувши зазначену заяву та додані до нього документи, ЦВК своєю постановою від 2 квітня 2014 року N 173 відмовила ОСОБА_2 в реєстрації Кандидатом, оскільки ним не додано документ про внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК грошової застави у розмірі двох мільйонів п'ятсот тисяч гривень, а також подана ним передвиборна програма становить більше ніж дванадцять тисяч друкованих знаків.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач її оскаржив до Київського апеляційного адміністративного суду як до суду першої інстанції.
Розглянувши позовну заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дотримання обсягу друкованих знаків передвиборної програми кандидата та внесення грошової застави у безготівковому порядку в розмірі 2500000 грн. на рахунок ЦВК є обов'язковою передумовою для реєстрації кандидата на пост Президента України.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 51 Закону ЦВК реєструє Кандидата за умови отримання таких документів, зокрема, документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону грошова застава вноситься партією, яка висунула Кандидата, або Кандидатом у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК (після початку виборчого процесу та до подання документів ЦВК для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень
Таким чином, серед інших, основною з вимог реєстрації Кандидата є отримання ЦВК документа про внесення грошової застави згідно Закону.
Як вже було встановлено судом, позивач до заяви про реєстрацію Кандидата додано його зобов'язання виконати вимоги про внесення грошової застави на спеціальний рахунок ЦВК після його реєстрації Кандидатом, а не документ про внесення грошової застави, як це вимагає стаття 49 Закону України "Про вибори Президента України"
Відповідність даної норми положенням Конституції України було предметом розгляду Конституційним Судом України в Рішенні від 30 січня 2002 року N 2-рп/2002 року, зроблені висновки про те, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану. Водночас встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.
Отже, ЦВК, діючи в межах повноважень, наданих їй Законом, дійшла обґрунтованого висновку, що позивачем подано пакет документів для проведення реєстрації його Кандидатом з порушенням норм статей 48 - 52 Закону.
Разом з тим колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині відмови ОСОБА_2 в реєстрації Кандидатом з підстав порушення ним пункту 3 частини першої статті 51 Закону щодо неможливості перевірити відповідність передвиборної програми зазначеній статті Закону є передчасними, оскільки судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховані наступні положення чинного законодавства України.
Порядок реєстрації Кандидата передбачений Законом, де в частині першій статті 51 визначений виключний перелік документів, які необхідні для можливості відповідачем зареєструвати кандидата.
Серед даних документів законодавцем визначено у пункті третьому вказаного положення передвиборчу програму кандидата та вимоги до неї.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 52 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Центральна виборча комісія відмовляє у реєстрації Кандидата у разі відсутності документів, зазначених у статтях 48 та 51 цього Закону.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції вірно встановив, що ЦВК не мала технічних можливостей здійснити підрахунок друкованих знаків передвиборної програми позивача.
При цьому не було враховано, що перевищення друкованих знаків у передвиборчій програмі Кандидата не є однією з підстав, передбачених статтею 52 цього Закону, для відмови в реєстрації Кандидата.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року 1932-IV за результатами розгляду та обговорення на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови.
Відповідно до частини 3 вказаної статті постанова Комісії повинна містити:
1) найменування Комісії;
2) найменування рішення Комісії;
3) дату та місце ухвалення рішення Комісії, порядковий номер постанови;
4) встановлені факти та підстави для ухвалення рішення Комісії, а також акти законодавства України, за наявності - рішення судових органів, якими керувалася Комісія при прийнятті рішення;
5) висновок Комісії.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону рішення про відмову в реєстрації кандидата повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається уповноваженому представнику відповідної партії (кандидата) або кандидату.
З системного аналізу вказаних положень суд приходить до висновку, що зміст рішення про відмову у реєстрації кандидата включає в себе підстави для відмови в реєстрації, які є вичерпні та не можуть виключати одне одного та за сукупністю ознак яких приймається відповідне рішення.
Таким чином, виключення однієї з підстав судом першої інстанції як такої, що суперечить Закону (перевищення друкованих знаків в передвиборній програмі Кандидата), та визначивши законною іншу підставу для відмови в реєстрації кандидата (відсутність документа про внесення грошової застави) не тягне визнання такого рішення протиправним та його скасування.
За таких обставин ЦВК, приймаючи оскаржувану постанову, дійшла обґрунтованого висновку, що позивачем подано пакет документів для проведення реєстрації його Кандидатом з порушенням норм статей 48 - 52 Закону.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова ЦВК від 2 квітня 2014 року N 173 відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. Позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 172 - 179, 195, 196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2014 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2014 року задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Представництво Європейського Союзу в України, Верховна Рада України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної стали з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: