ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
09.04.2014 р. N К/9991/54298/12
Про визнання постанови незаконною
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Весельської Т. Ф., Малиніна В. В. (доповідач), Ситникова О. Ф., провівши попередній розгляд касаційної скарги представника Кабінету Міністрів України - О. А. В. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року (Постанова N 2а-12484/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року (Ухвала N 2а-12484/11/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Пенсійний фонд України, про визнання постанови незаконною, встановив:
У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинним з моменту прийняття) п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1740 від 03.11.98 року, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що названий підзаконний акт суперечить акту вищої юридичної сили, а саме Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 року (Постанова N 2а-12484/11/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року (Ухвала N 2а-12484/11/2670), позов задоволено частково.
Визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, та нечинним п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 року N 1740. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками судів та зазначає наступне.
Як вірно зазначено судами порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. N 400/97-ВР (надалі за текстом - "Закон N 400/97-ВР").
Пунктом 7 частини 1 статті 1 цього Закону (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Відповідно до Закону N 400/97-ВР обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій" від 31 серпня 1998 р. N 957/98 постановою Кабінету Міністрів України N 1740 від 3 листопада 1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (надалі за текстом - "Порядок").
Пунктом 12 Порядку визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Таким чином, діяли два нормативно-правові акти (Закон N 400/97-ВР та Порядок), які регулювали спірні правовідносини.
При цьому, визначений в наведеному пункті Порядку перелік платників збору обов'язкове державне пенсійне страхування не відповідав переліку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону N 400/97-ВР.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Представника Кабінету Міністрів України - О. А. В. залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року (Постанова N 2а-12484/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року (Ухвала N 2а-12484/11/2670), - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В. В. Малинін
Т. Ф. Весельська
О. Ф. Ситников