ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
16.04.2014 р. N 826/2499/14
Про визнання протиправним та скасування рішення
від 13 листопада 2013 року N 427/9915 в частині
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І. М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" до Київської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркувальні системи", про визнання протиправним та скасування рішення від 13 листопада 2013 року N 427/9915 в частині:
Обставини справи:
26 лютого 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Громадська організація "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" (далі - ГО "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва", позивачі) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради (далі - КМР, відповідач) від 13 листопада 2013 року N 427/9915 "Про внесення змін до таблиці N 1 до додатка 3 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в частині включення в дану таблицю земельної ділянки (паркувального майданчика), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16, та закріплення його за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 13 березня 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено: Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс", третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркувальні системи" (далі - ТОВ "Паркувальні системи", третя особа 2).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення Київської міської ради N 427/9915 від 13.11.2013 р. "Про внесення змін до таблиці N 1 до додатка 3 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в частині включення в дану таблицю земельної ділянки (паркувального майданчику), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16, та закріплення його за КП "Київтранспарксервіс" прийняте всупереч нормам діючого законодавства, а тому підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.
Позивач вказує на те, що він є належним землекористувачем, без згоди якого паркувальний майданчик, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16, оскаржуваним рішенням, що стосується спірної земельної ділянки, фактично передано в розпорядження КП "Київтранспарксервіс", яке, на підставі договору від 04.12.2013 р., її передало для здійснення господарської діяльності ТОВ "Паркувальні системи".
Оскаржуваним рішенням в частині, обумовленій вище, на думку позивача, відповідачем перевищено свої повноваження.
Крім того, як стверджує позивач, майно автостоянки з 1978 року створювалось та утримувалось силами та за кошти автолюбителів, членів Громадської організації "Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", правонаступником якої є позивач, в тому числі - за членські внески, які сплачувались членами громадської організації автолюбителів. Майно автостоянки має значну вартість і знаходиться саме за вищевказаною адресою. На даний час позивач, здійснюючи свої статутні завдання, та за рішенням його членів забезпечує зберігання майна автостоянки, його обслуговування, поточний ремонт та ін., для цього майно автостоянки поставлено на баланс підприємства позивача.
За вказаних обставин, на переконання позивача, оскаржуване рішення Київради в частині включення в таблицю земельної ділянки (паркувального майданчику), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16 прямо порушує його права та інтереси, оскільки ніяким чином у ньому не вказано і не враховано, що на земельній ділянці, яка передається КП "Київтранспарксервіс" знаходиться майно, яке стоїть на балансі позивача і є невід'ємною частиною земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.
3 квітня 2014 року на адресу суду від КМР надійшли заперечення, в яких відповідач вказує на те, що він, приймаючи рішення від 13 листопада 2013 року N 427/9915 відносно земельної ділянки територіальної громади, на якій розміщений майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, діяв в межах повноважень, наданих чинним законодавством України, а тому вважає що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а отже, не підлягають задоволенню.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.
КП "Київтранспарксервіс" надало суду письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в яких зазначає, що оскільки у позивача відсутні як державний акт на займану земельну ділянку, як договір оренди земельної ділянки, так і черговий кадастровий план, в якому було б зазначене його правове становище на спірній земельній ділянці, ГО "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" не має жодних підстав для використання даної земельної ділянки під розміщення та експлуатацію паркувального майданчика, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16.
Крім того, третя особа 1 вказує на те, що рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. N 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві" КП "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів та встановлено єдиний порядок експлуатації паркувальних майданчиків в місті Києві.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. N 1051/1051 "Про Правила благоустрою м. Києва" затверджені Правила паркування транспортних засобів у м. Києві, згідно з якими експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або контрагентами, які уклали з оператором відповідні договори.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 р. N 242/5629" Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс".
Паркувальний майданчик, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, входить до зазначеного переліку.
За вказаних обставин, на переконання третьої особи 1, Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) оскаржуваним рішенням вирішені питання регулювання земельних відносин щодо земельної ділянки, на якій розміщений майданчик для паркування транспортних засобів, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, що в повній мірі відповідає приписам норм земельного законодавства.
Представник третьої особи 1 в письмових поясненнях просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 02.04.2014 р. представників відповідача та третьої особи 2 суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13 листопада 2013 року відповідачем прийнято рішення "Про внесення змін до таблиці N 1 до додатка 3 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" за N 427/9915, яким відповідно до Податкового кодексу України Київська міська рада вирішила таблицю N 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" викласти у новій редакції.
До зазначеної таблиці до переліку земельних ділянок (паркувальних майданчиків) у Святошинському районі внесено земельну ділянку (паркувальний майданчик), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 16, як такий, що закріплюється за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
На підставі вказаного рішення відповідача 4 грудня 2013 року між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Паркувальні системи" був укладений договір N ДНП-2013-17/4, по умовам якого ТОВ "Паркувальні системи" на вказаній вище земельній ділянці мали право здійснювати господарську діяльність, зокрема, організовувати паркування автотранспорту та стягувати за це плату.
5 грудня 2013 року представники ТОВ "Паркувальні системи" з вимогою про звільнення стоянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, звернулись до позивача, які відмовились виконати вимогу третьої особи 2.
Також судом встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано майно (асфальтове покриття, стовпи освітлення, будівля сторожки, огорожа), що є майном автостоянки, яке згідно інвентарних карток обліку основних засобів перебуває на балансі у позивача.
Позивач за користування спірною земельною ділянкою сплачує земельний податок.
Незгода з рішенням відповідача від 13 листопада 2013 року N 427/9915 в частині обумовила позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі, докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Громадської організації "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва", виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (далі - Закон N 280/97-ВР), Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року N 401-XIV (далі - Закон N 401-XIV).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 140 Конституції України визначено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Земельного кодексу України визначено повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин.
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено статтями 82, 92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною першою ст. 10 Закону N 280/97-ВР (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3 ст. 16 Закону N 280/97-ВР).
У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Приписами пп. 4 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону N 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження стосовно прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
Також суд зазначає, що відповідно до пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.
Згідно з ст. 6 Закону N 401-XIV місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону N 401-XIV визначено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Київської міської ради "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" від 26 червня 2007 року N 930/1591 КП "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором в місті Києві, який здійснює діяльність з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту в м. Києві.
В подальшому, Київською міською радою 25 грудня 2008 року на II сесії VI скликання прийнято рішення "Про Правила благоустрою міста Києва" за N 1051/1051 (далі - Правила).
Вказаним рішенням затверджені Правила благоустрою міста Києва, розділом XVII "Правила паркування транспортних засобів у м. Києві" яких, визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Підпунктом 17.3.1 п. 17.3 розділу XVII Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Відповідно до пп. 17.3.2 п. 17.3 розділу XVII Правил особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.
Рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 23 червня 2011 року N 242/5629 визначено Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
В таблиці N 1 до додатка 3 до рішення КМР від 23.06.2011 р. N 242/5629 паркувальний майданчик, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, значиться як такий, що входить до зазначеного переліку.
Разом з тим, як встановлено, земельна ділянка, площею 1,81 га, на вул. Я. Колоса, 16 в Святошинському районі м. Києва в період з 2000 року по 1 березня 2006 року обліковувалась за Громадською організацією "Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", правонаступником якої є позивач, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.
Рішенням від 24.11.2005 р. N 481/2942 Київська міська рада земельну ділянку площею 1,82 га на вул. Я. Колоса, 16 в Святошинському районі м. Києва передала в короткострокову оренду на 5 років ДП "Житлоінбуд" для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним багатоповерховим паркінгом.
Своїм рішенням N 93/9150 "Про відмову в поновленні і припинення договорів оренди земельних ділянок..." від 28.02.2013 р (Перелік N 93/9150). Київська міська рада з метою впорядкування земельних відносин у м. Києві, враховуючи постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18.08.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 р. (справа N 2а-40/08), якою визнано незаконним та скасовано рішення КМР від 24.11.2005 р. N 481/2942, та зважаючи на негативне ставлення громадян до будівництва вказаного вище об'єкта було відмовлено ДП "Житлоінбуд" у поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою вул. Я. Колоса, 16 у Святошинському районі м. Києва.
За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" не обліковуються.
Спірний паркувальний майданчик входить до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс", затвердженого рішенням КМР XI сесії VI скликання "Про внесення змін до таблиці N 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 22 травня 2013 року N 325/9382 (Таблиця N 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 р. N 325/9382), та має експлуатуватися ТОВ "Паркувальні системи" на підставі укладеного з КП "Київтранспарксервіс" Договору від 04.12.2013 р. N ДНП-2013-17/4.
Будь-яких рішень про надання спірного паркувального майданчику у користування позивачу, ГО "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" не надано, а тому вона не є власником або землекористувачем земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства, яка знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Я. Колоса, 16 у Святошинському районі.
Крім того, судом враховані надані представником позивача копії рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2012 р. (справа N 2/2608/1011/12), ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2013 р. (справа N 22-ц/796/111/2013) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2013 р. (справа N 6-6949ск13), дослідивши які, суд встановив, що вони стосуються майна автомобільної стоянки N 21, розташованої в Святошинському районі м. Києва по вул. Якуба Колоса, 16, що є відмінним від предмету даної адміністративної справи.
З приводу встановленого, суд зазначає, що позивач, як правонаступник немайнових прав, та балансоутримувач майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не позбавлений права на користування ним та в разі порушення його, - на судовий захист.
Виходячи з приписів частини першої статті 73 Закону N 280/97-ВР, відповідно до якої акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території та виходячи з приписів частини третьої статті 23 Господарського кодексу України, відповідно до якої правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території, суд приходить до висновку, що Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в рамках норм чинного законодавства вирішено питання регулювання земельних відносин щодо земельної ділянки, на якій розміщений майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 16, який входить до Переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм права та дослідженого в судовому засіданні оскаржуваного рішення Київської міської ради, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині, що стосується включення спірної земельної ділянки в таблицю N 1 до додатка 3 рішення КМР від 23.06.2011 р. N 242/5629 та закріплення її за КП "Київтранспарксервіс", прийнято відповідачем в межах повноважень, визначених нормами чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону прийняв оскаржуване рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
1. В задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Спілка автомобілістів Святошинського району м. Києва" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя: І. М. Погрібніченко