ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
17.04.2014 р. N К/800/6072/14

Про скасування рішення та стягнення коштів

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Маслія В. І. (суддя-доповідач), суддів: Розваляєвої Т. С., Черпіцької Л. Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у адміністративній справі за позовом ТОВ "Арсенал-Центр" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Київській області, про скасування рішення та стягнення коштів, встановила:

ТОВ "Арсенал-Центр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 25.07.2013 N 100260000/2013/200472/2, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 217204,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення митниці від 25.07.2013 року N 100260000/2013/200472/2 про коригування митної вартості товарів; повернуто ТОВ "Арсенал-Центр" надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 217204,98 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі зовнішньоекономічного договору поставки N WS-2010 від 01.02.2010 року з Компанією "WINSIO HOLDING LIMITED" (Кіпр), специфікації N 63 від 25.04.2013 року до нього та згідно з інвойсом від 20.06.2013 року N WS-20062013-1, позивачем придбано на умовах CIF (порт Іллічевськ Україна) товар (сталь оцинкована з полімерним покриттям в рулонах) відповідного найменування, характеристики, кількості і ціни, на загальну вартість 454322 дол. США.

З метою митного оформлення товару ТОВ "Арсенал-Центр" подало відповідачу ВМД N 100260000/2013/108074 від 24.07.2013 року та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 3631395,75 грн. (454322 дол. США).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подавались наступні документи: зовнішньоекономічний договір поставки N WS-2010 від 01.02.2010 року з доповненнями; специфікацію N 63 від 25.04.2013 року; інвойс від 20.06.2013 року N WS-20062013-1; коносамент від 26.06.2013 року N 866904954; документ, що підтверджує вартість перевезення товару інвойс MAEU866904954-01 від 05.07.2013 року; документ, що підтверджує вартість страхування (Certificate of Marine Cargo Insurance) N 727122520000 від 30.05.2013 року; копія митної декларації країни відправлення N 122-10-13-00204307 від 27.05.2013 року. Також, декларантом подано: прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 30.04.2013 року; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунок-фактура (інвойс) N 0000399870 від 31.05.2013 року; висновок про вартісні характеристики товару ДП "Держзовінформ" від 17.07.2013 року N 9/332; копію контракту N SDTCW0412-01 від 25.04.2013 року, укладеного між покупцем "WINSIO HOLDING LIMITED" і продавцем "Daewoo International Corporation"; J-інвойс N 0000399870-2 від 31.05.2013 року; контракт між покупцем "Daewoo Inter-national Corporation" і продавцем "Posco coated & tag1 steel co., Ltd." N POSCOCNC 130425 від 30.04.2013 року та ін. Крім того, на запит митниці позивачем були надані й інші додаткові документи.

Розглянувши подані документи, відповідачем скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні 590194 дол. США, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2013 року N 100260000/2013/200472/2. Відповідно до гр. 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності, а саме в наданій копії ВМД країни відправлення від 27.05.2013 року N 422-10-13-00204307 зазначено інший номер інвойсу (N 162290), ніж надано до митного оформлення (N 0000399870), у зв'язку з чим неможливо застосувати перший метод визначення митної вартості. Відповідачем визначена митна вартість товарів за методом 2 відповідно до ВМД від 25.06.2013 року N 125130006/2013/17386 та від 24.07.2013 року N 125130006/2013/174576.

Виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД від 26.07.2013 року N 100260000/2013/108303, згідно з якою проведено митне оформлення товару та випущено у вільний обіг, а позивачем сплачено ПДВ на 217204,98 грн. більше ніж було заявлено вперше.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20.12.2006 року.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 262 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

За приписами Порядку у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а позивач - надати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодекс у за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначено про розбіжність в номерах інвойсів: того, що зазначений у ВМД країни відправлення від 27.05.2013 року N 122-10-13-00204307 від того, що був долучений позивачем при митному оформленні. Крім того, як встановлено судами, зазначений в експортній митній декларації інвойс N 0000162290, є інвойсом-проформою "Daewoo International Corporation" від 24.05.2013 року, копію якого позивачу направлено засобами електронної пошти на його запит від 26.07.2013 року і надано відповідачу. Незважаючи на те, що суми, виставлені продавцем за товар за обома інвойсами не відрізняються, відповідачем зроблено висновок щодо того, що оскільки інвойс - проформа від 24.05.2013 року містить посилання на дату та номер інвойса від 31.05.2013 року, то відомості слід вважати недостовірними.

Проте колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено відмінність сум обох інвойсів від митної вартості товару, заявленої позивачем під час митного оформлення цього товару, що тим самим виключає обґрунтованість сумнівів відповідача щодо відображення при митному оформленні вартості товару нижчої від дійсної його вартості.

Крім того, наявна в матеріалах справи калькуляція складових товару виробника та інші супутні документи не дають підстав вважати, що заявлена позивачем митна вартість товару є більшою та підлягає коригуванню.

Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що суди прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за N 1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за N 1095/14362 (далі - Порядок N 611/147). Згідно п. 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита одночасно скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товарів фактично визначається вартість ввезеного товару, чим підмінюється виняткова компетенція в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Наведена позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постанові від 07.09.2012 р. у справі N 21-242а12.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Арсенал-Центр" надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 217204,98 грн. В задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Документи що посилаються на цей