ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
05.05.2014 р. N 826/2768/14
Про визнання дій незаконними,
визнання частково незаконним наказу
від 22 листопада 2012 року N 1077
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої - судді Власенкової О. О., суддів - Головань О. В. та Кротюка О. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС України в м. Києві), Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій незаконними, визнання частково незаконним наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року N 1077, встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, у якому з урахуванням заяви від 20 квітня 2014 року просить:
- визнати неправомірними дії ГУ ДМС України в м. Києві в частині вимагання сплати штрафу за допущення проживання разом з матір'ю двомісячної дитини позивача та інших адміністративних послуг за реєстрацію;
- зобов'язати ГУ ДМС України в м. Києві зареєструвати доньку позивача ОСОБА_2 за місцем проживання позивача по АДРЕСА_1;
- визнати незаконним положення розділу II наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року N 1077 в частині слів "при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним".
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою позивачу в реєстрації місця проживання її малолітньої доньки, а також частковою невідповідністю оскаржуваного наказу Міністерства внутрішніх справ України вимогам Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
ГУ ДМС України в м. Києві свого представника до суду не направило, хоча про судовий розгляд справи повідомлене належним чином.
Представник Міністерства внутрішніх справ України в частині позовних вимог, спрямованих до Міністерства, щодо позову заперечив, стверджуючи про його необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В Офіційному віснику України від 4 квітня 2013 року N 26 опубліковано оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, зокрема стосовно оскарження вищевказаного наказу Міністерства внутрішніх справ України, тому вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд даної справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що зумовлює необхідність відмовити в їх задоволенні з огляду на таке.
21 січня 2014 року позивач звернулась до Дарницького районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві щодо реєстрації її доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, де проживає сама позивач. У зв'язку з цим позивач сплатила державне мито за оформлення реєстрації в розмірі 0,85 грн.
Однак, посадові особи Дарницького районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві З. А. О. та С. І. А. відмовили їй у реєстрації місця проживання дитини. Згідно з доводами позивача це сталося через несплату нею адміністративного штрафу в розмірі 51,00 грн. у зв'язку з несвоєчасним зверненням щодо реєстрації місця проживання дитини. Окрім того, згідно з доводами позивача згадані посадові особи вимагали від неї сплати 50,00 грн. за роздруківку заяви про реєстрацію дитини.
Позивач оплатила послуги з питань спрощення оплати адміністративних послуг - ПАТ "Укрбізнесбанк" / ТОВ "Айрас" та інформаційно-консультаційні послуги, пов'язані з наданням Державною міграційною службою України адміністративних послуг - ДП "Документ".
З огляду на викладені обставини позивач звернулася зі скаргами від 27 січня 2014 року на дії вищевказаних посадових осіб до Генеральної прокуратури України та ГУ БОЗ.
Зазначені скарги, як встановлено судом, надійшли для розгляду до ГУ ДМС України в м. Києві, яке листом від 25 лютого 2014 року N 1/Б-120 повідомило ОСОБА_1, що:
- її донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час не зареєстрована, що є порушенням статті 199 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою допущення проживання на займаній житлоплощі без реєстрації тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (один неоподатковуваний мінімум - 17 гривень);
- решта квитанцій оплачені нею відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про адміністративні послуги" та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року N 379.
Стверджуючи, що в указаному листі ГУ ДМС України в м. Києві вимагає від неї сплати штрафу за допущення проживання її дитини без відповідної реєстрації та сплати інших коштів, позивач звернулася до суду з вимогою визнати ці дії протиправними.
Однак, суд не погоджується з доводами позивача про наявність вимог ГУ ДМС України в м. Києві до ОСОБА_1 про сплату штрафу та інших коштів.
Так, за висновком суду, аналіз змісту листа ГУ ДМС України в м. Києві від 25 лютого 2014 року N 1/Б-120 свідчить про відсутність в ньому вимог щодо сплати позивачем будь-яких коштів, оскільки в листі лише констатується факт несвоєчасної реєстрації позивачем її малолітньої доньки за місцем свого проживання, роз'яснюється відповідальність за таке правопорушення, встановлена статтею 199 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також констатувався факт сплати нею інших коштів в установленому законом порядку.
З огляду на це вимога позивача про визнання протиправними дій ГУ ДМС України в м. Києві в частині вимагання сплати нею штрафу та інших коштів є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Водночас є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання цього відповідача зареєструвати її доньку ОСОБА_2 за місцем проживання матері по АДРЕСА_1, що пояснюється наступним.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання осіб здійснюється органом реєстрації.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок), затвердженого наказом МВС України від 22 листопада 2012 року N 1077, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
За змістом пункту 2.2 Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України відповідну заяву.
Аналіз наведених приписів Порядку дає підстави суду дійти висновку, що реєстрація місця проживання дитини позивача має здійснюватися тим територіальним підрозділом ДМС України, до якого позивач звернулася із відповідною заявою.
Як вбачається з вищевикладеного, з такою заявою позивач звернулася до Дарницького районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві, тоді як до ГУ ДМС України в м. Києві вона не зверталася. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання ГУ ДМС України в м. Києві зареєструвати доньку позивача ОСОБА_2 за місцем її проживання по АДРЕСА_1, оскільки така реєстрація в установленому порядку може бути проведена Дарницьким районний відділом ГУ ДМС України в м. Києві.
Також не підлягає задоволенню судом вимога позивача про визнання незаконним пункту 2.3 Порядку в частині слів "При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним", оскільки за висновком суду така норма узгоджується з вимогами закону, що підтверджується наступним.
Статтею 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
За змістом пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, яке входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 11 вищевказаного Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011, Міністр внутрішніх справ України спрямовує та координує діяльність Державної міграційної служби України.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 405, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Відповідно до підпункту 20 пункту 4 згаданого вище Положення Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.
Відтак, Міністерство внутрішніх справ України в межах повноважень прийняло наказ від 22 листопада 2012 року N 1077 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів".
Абзацом другим пункту 2.3 Порядку (в редакції змін, внесених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 травня 2013 року N 507) визначено, що при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.
За висновком суду таке положення підзаконного акту не суперечить Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон), який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
За змістом статті 3 Закону реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до статті 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:
- документ, що посвідчує особу законного представника;
- документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Аналіз викладених приписів законів дає підстави суду стверджувати, що реєстрація дитини віком до 14-ти років може здійснювати за заявою одного з батьків, який є її законним представником за наявності згоди на це іншого з батьків.
Таким чином, встановлена Міністерством внутрішніх справ України в пункті 2.3 Порядку вимога про необхідність надання згоди другого з батьків щодо реєстрації дитини віком до 14 років за місцем проживання іншого з батьків, якщо батьки проживають окремо, є законною.
Обґрунтованою також суд вважає вимогу, що міститься в пункті 2.3 Порядку, стосовно необхідності надання при реєстрації дитини віком до 14 років за місцем реєстрації одного з батьків, якщо батьки проживають окремо, довідки територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем проживання другого з батьків про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. Наведене обґрунтовується тим, що дитина не володіє паспортом або іншим документом, де може бути проставлена відмітка про її реєстрацію, тому наявність вищезгаданої довідки дає можливість уникнути подвійної реєстрації дитини за місцем проживання кожного з батьків, які проживають окремо.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 158 - 163, 171 КАС України, суд постановив:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 КАС України.
Головуюча суддя: О. О. Власенкова
О. В. Головань
О. В. Кротюк