Переміщення бюджетних установ
із неконтрольованої зони АТО: приписи
та реальність
(коментар до постанови КМУ від 07.11.2014 р. № 595,
далі - Постанова N 595)
Міністерствам, центральним органам виконавчої влади (далі - ЦОВВ) та місцевим держадміністраціям до 1 грудня 2014 року доручили забезпечити переміщення бюджетних установ, підприємств й організацій, що належать до сфери їх управління, з неконтрольованих населених пунктів у населені пункти, які контролюються органами держвлади (п. 3 Постанови N 595, що діє з 11.11.2014 р.). Їхній перелік затверджено розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. N 1085-р.
Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджено Постановою N 595 (далі - Порядок N 595). Переміщення бюджетної установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території має відбуватися за рішенням органу вищого рівня, а в разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради (абз. 2 п. 4 Порядку N 595).
Забезпечення майном установ, що переміщуються
Для забезпечення діяльності установи, що переміщується, їй необхідні приміщення, техніка, обладнання й інше майно, яке може надаватися в оперативне управління, на умовах оренди чи на інших правах користування майном. На жаль, у цьому випадку майно, що перебувало на балансі бюджетної установи, навряд чи можна вивезти під час переміщення з неконтрольованих районів.
Бюджетній установі, що переміщується, можна надати майно в такий спосіб:
1) ЦОВВ (місцева держадміністрація) може передати держмайно, яке входить до сфери його управління на підставі свого ж рішення;
2) надається держмайно, що належить ЦОВВ (місцевій держадміністрації), до сфери управління якого не входить така бюджетна установа. У цьому випадку процедура прийняття-передачі майна може відбуватися із дотриманням вимог, установлених постановою КМУ від 21.09.1998 р. N 1482;
3) надається майно, що перебуває в комунальній власності, і в цьому разі слід дотримуватися вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 р. N 147/98-ВР;
4) надання приміщення та обладнання в оренду чи в безоплатне тимчасове користування, але для цих варіантів потрібне відповідне рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, чи місцевої ради.
Реєстраційні дії в разі переміщення установи
Місцезнаходження юрособи може не фіксуватися в її установчих документах (ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу України, ст. 88 Цивільного кодексу України). У разі зміни місцезнаходження бюджетної установи (якщо воно не зазначене в установчих документах) відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. N 755-ІV (далі - Закон N 755) особа, уповноважена діяти від імені юрособи, має надати державному реєстратору:
- заповнену реєстраційну картку про внесення змін;
- примірник оригіналу чи нотаріально засвідчену копію рішення вповноваженого органу про внесення таких змін.
У разі коли місцезнаходження все-таки значилось у статуті (положенні), його зміну слід зареєструвати в порядку, передбаченому для реєстрації змін до установчих документів. Форма реєстраційних карток затверджена наказом Мін'юсту від 14.10.2011 р. N 3178/5.
Особливості проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб, якщо вони знаходяться на території проведення АТО, а також проведення інших реєстраційних дій щодо цих осіб визначає наказ Мін'юсту від 05.11.2014 р. N 1849/5 (далі - Наказ N 1849/5), який діє з 18.11.2014 р.
Упродовж 10 робочих днів із дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи має бути обов'язково опублікована в спеціалізованому друкованому ЗМІ (ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону N 755). За публікацію справляється плата в розмірі 3 НМДГ (ч. 5 ст. 22 Закону N 755).
Узяття на облік у територіальному органі податкової
За умови якщо проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження платника податків, унаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та податковий орган, у якому на обліку перебуває платник податків, податковими органами за попереднім та новим місцезнаходженням проводяться процедури, відповідно, зняття з обліку/узяття на облік такого платника податків (п. 10.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. N 1588, далі - Порядок N 1588).
Узяття на облік податковими органами за новим місцезнаходженням здійснюється в разі надходження хоча б одного з таких документів:
- відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження платника податків;
- заяви за формою N 1-ОПП із позначкою «Зміни», поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням.
У випадку коли контролюючий орган за новим місцезнаходженням бюджетної установи отримує заяву за формою N 1-ОПП про зміну місцезнаходження, то він уносить до своїх інформаційних баз дані із заяви й інформує про це контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (п. 10.6 Порядку N 1588).
Відкриття рахунків в органі Казначейства
Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України затверджений наказом Мінфіну України від 22.06.2012 р. N 758. Однак він передбачає закриття й відкриття нових рахунків при реорганізації установи, зміні її найменування або підпорядкованості (абз. 2 п. 3.6 Порядку N 758).
Проте зміна місцезнаходження бюджетної установи не є реорганізацією цієї установи, адже внаслідок цього відбувається лише перехід на обслуговування до іншого органу Казначейства. Тому п. 11 Порядку N 595 є дещо некоректним.
За роз'ясненнями спеціалістів Казначейства, якщо бюджетна установа переміщується в межах однієї області, нові рахунки відкривати не потрібно. Але зміна місцезнаходження бюджетної установи в будь-якому випадку потребує внесення змін до реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів.
Переведення працівників під час переміщення установи
Якщо ухвалюється рішення про зміну місцезнаходження установи та її переміщення в інший населений пункт, що контролюється владою, то відбувається переведення працівників на роботу в іншу місцевість.
Переведення працівника в іншу місцевість разом з установою допускається тільки за згодою працівника (ч. 1 ст. 32 КЗпП). При цьому переведення на роботу в іншу місцевість по суті є зміною в організації праці, а це означає, що роботодавець повинен дотриматися вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за 2 місяці. Погодьтеся, реалізувати цей припис у зоні АТО складно.
Згідно зі ст. 120 КЗпП, працівники мають право на відшкодування витрат й одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням або направленням на роботу в іншу місцевість. Усі витрати на виплату сум компенсації повинна нести установа, до якої переводиться, працівник (п. 4 постанови КМУ від 02.03.1998 р. N 255). Однак у Постанові N 595 про забезпечення таких витрат навіть не згадується, та і яким чином бюджетні установи на неконтрольованій території взагалі зможуть забезпечити такі видатки. Якщо ж працівник не погоджується продовжувати роботу в нових умовах, то роботодавець вправі звільнити працівника на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП із виплатою вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).