МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
29.10.2014 N 838
Про затвердження Методичних рекомендацій до
корекційних програм для осіб, які вчиняють
насильство в сім'ї
Відповідно до пункту 11.4 Плану першочергових заходів Міністерства соціальної політики України у 2014 році, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 26.08.2014 N 587, наказую:
Затвердити Методичні рекомендації до корекційних програм для осіб, які вчиняють насильство в сім'ї, що додаються.
Міністр Л. Денісова
Затверджено
Наказ Міністерства соціальної політики України
29.10.2014 N 838
Методичні рекомендації
до корекційних програм для осіб, які
вчиняють насильство в сім'ї
1. Загальні положення
Насильство в сім'ї (далі - домашнє насильство) визнається однією з найважливіших та найпоширеніших проблем в усьому світі. Проблема домашнього насильства розглядається не як приватна проблема, а як проблема суспільна та комплексна, що потребує особливої уваги з боку держави, оскільки насильство призводить до руйнування базової ланки суспільства - сім'ї, втрати його жертвами гідності, безпеки, свободи самовизначення та, в деяких випадках, життя.
Жертвою такого насильства може бути людина будь-якого віку, статі, рівня освіти та соціального статусу. Однак найбільш вразливими до насильства в родині є жінки, діти та люди літнього віку.
Крім того, негативні наслідки домашнього насильства породжують низку соціальних проблем, зокрема: злочинність; дитячу безпритульність та бездоглядність; є однією з причин поширення соціального сирітства та торгівлі людьми. Діти, які виховуються в сім'ї з проблемою насильства, підсвідомо переймають модель насильницької поведінки та в більш зрілому віці виявляють агресію, є схильними до негативних проявів у дитячому та молодіжному середовищі.
Отже, домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, які держава має відстоювати і захищати.
Україна є однією з країн світу, в якій поняття корекційних програм для осіб, які вчинили домашнє насильство (далі - корекційні програми), та їх впровадження визначено на законодавчому рівні.
Зокрема, Законом України "Про попередження насильства в сім'ї" визначено поняття корекційної програми, відповідно до якого корекційна програма - це програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство.
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Методичні рекомендації до корекційних програм для осіб, які вчиняють насильство в сім'ї (далі - методичні рекомендації), розроблені з урахуванням вимог нормативно-правового врегулювання щодо реалізації державної політики з питань попередження насильства в сім'ї та з метою побудови корекційних програм таким чином, щоб ефективно навчити учасників корекційної програми навичкам безконфліктного спілкування та відповідальності за свої вчинки і своє життя.
2. Порядок проведення корекційних програм
Корекційна програма має передбачати комплексний підхід і включати в себе методики проведення індивідуальної та групової роботи.
Увесь матеріал корекційної програми пропонується розділити на чотири блоки, які мають самостійне значення та завершену структуру, зокрема:
діагностичний блок, що містить алгоритм проведення діагностики причин насильницьких проявів та агресивної поведінки;
мотиваційне консультування, спрямоване на визначення рівня мотивації для проходження корекційної програми, формування або підвищення мотивації для зміни насильницької та агресивної поведінки;
індивідуальна робота, що включає методику проведення індивідуальних занять для корекції поведінки;
групові корекційні заняття.
Усі теми, передбачені як в індивідуальному, так і в груповому блоках, рекомендується викладати послідовно, з урахуванням потреб і особливостей конкретної особи чи групи осіб. Важливо, щоб їх зміст повністю розкривався в заняттях.
Після кожного заняття необхідно передбачити домашнє завдання для закріплення отриманих знань та навичок, а також обговорити його результати на початку наступної зустрічі.
Однак слід враховувати, що в одних випадках з одним учасником корекційної програми, після проходження ним діагностики та мотиваційного консультування з метою визначення рівня вмотивованості до участі у групі, може застосовуватися тільки індивідуальна робота, а в інших - йому може бути запропоновано відразу пройти групову роботу і цього буде достатньо для позитивної зміни його поведінки.
Ці дві форми роботи можуть впроваджуватися паралельно: учасник корекційної програми може відвідувати групу та, за бажанням, отримувати індивідуальні консультації.
Також наявний варіант, коли групова робота буде можливою тільки після проходження учасником корекційної програми індивідуальних сесій і підвищення його готовності та вмотивованості щодо участі у групі.
При прийнятті рішення щодо форми участі у корекційній програмі важливо враховувати потреби учасника корекційної програми, його готовність до участі у роботі групи та ті завдання, які будуть поставлені.
Принципи формування груп для тематичних занять, планування корекційної програми та її змістовне наповнення визначено в наказі Міністерства соціальної політики України від 08.05.2014 N 281 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації проходження корекційних програм особами, які вчиняють насильство в сім'ї".
2.1 Діагностичний блок
Психодіагностика є базовим кроком у роботі з учасником корекційної програми. Цей етап є визначальним для її змісту та акцентів програми.
При визначенні особливостей учасника корекційної програми рекомендовано керуватися пунктом 3 наказу Міністерства соціальної політики України від 08.05.2014 N 281 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації проходження корекційних програм особами, які вчиняють насильство в сім'ї", яким визначено основні показники, що повинні враховуватися при проведенні діагностичного блоку, та шляхи отримання інформації про учасника корекційної програми.
При цьому слід враховувати, що переважна більшість учасників корекційної програми вважають себе жертвами і розглядають свою насильницьку поведінку як відповідь за власні "страждання" та намагаються перекласти відповідальність за таку поведінку на інших.
Також рекомендовано враховувати, що для учасників корекційної програми характерна неадекватна самооцінка та велика потреба у владі. Контролюючи іншого члена сім'ї, вони намагаються підтримувати свою самооцінку на певному рівні. Для них також характерні нерозвинені комунікативні здібності.
Важливо звертати увагу, що більшість чоловіків, які є домашніми кривдниками, мають консервативні установки щодо статевої ролі, згідно з якими основні риси характеру чоловіка включають: незалежність, агресивність, домінантність і контроль. Усі ці особливості складаються на основі отриманого в минулому досвіду стосунків між батьками.
Крім того, погано уявляючи, що таке стриманість і самоконтроль, учасникам корекційної програми важко розв'язувати складні проблеми шляхом спілкування, оскільки вони не визнають відповідальності за свої дії, перекладаючи її на будь-які зовнішні чинники.
Щоб зняти з себе відповідальність за скоєне, в якості причини або чинника, що спровокував насильство, учасники корекційної програми найчастіше згадують дії або бездіяльність жертви насильства. Іноді насильство представляють навіть як крайній засіб, прикрий крок, що може захистити від словесної або фізичної образи з боку іншого члена родини.
Звинувачення іншого члена родини у провокуванні насильницької поведінки може стати настільки звичним для особи, що в неї зникають докори сумління та почуття провини.
Характерним для учасників корекційної програми також є применшення своєї жорстокої поведінки, заниження її масштабів, частоти, серйозності, впливу та наслідків.
У деяких випадках особа, яка упродовж багатьох років систематично ображає матір/батька своїх дітей, може стверджувати, що є хорошим батьком/хорошою матір'ю, і не визнає наслідків для них такої поведінки. Або виключає з опису своєї поведінки окремі дії, оскільки вони не входять до її власного визначення насильства або жорстокого поводження.
Деякі учасники корекційної програми могли відчувати на собі жорстоке ставлення в дитинстві, що завдавало шкоди їх почуттю власної гідності та здатності налагоджувати особисті стосунки в подальшому житті.
Нерідко насильницький метод розв'язання проблем отримують у спадок хлопчики. А сім'я та суспільство підтримують традиційну суспільну думку про право чоловіка на примус і контроль над своєю дружиною, у тому числі із застосуванням сили.
Під час першої зустрічі важливо з'ясувати, чи зловживає учасник корекційної програми алкоголем або наркотиками, оскільки якщо це чоловіки, то вони часто мають проблеми зі зловживанням алкоголем і наркотиками, можливий кримінальний досвід, а також досвід насильницької поведінки як у стосунках з близькими людьми, так і поза ними.
Ті учасники корекційних програм, які зловживають психоактивними речовинами, намагаються списати на них свою агресивну поведінку, оскільки вони послаблюють спроможність людини до самоконтролю і можуть стати чинником, який підвищує ступінь жорстокості насильницьких дій та вірогідність застосування більш значної сили, ніж у тверезому стані.
Окрім того, на етапі первинної діагностики спеціалісту важливо визначити, чи не є порушення поведінки учасника корекційної програми ознакою психічного захворювання.
При визначенні психічних порушень рекомендовано враховувати такі ознаки:
неадекватність реакцій на процеси, явища, події, ситуації;
галюцинації, порушення свідомості;
неможливість усвідомлення того, що відбувається;
зникнення здатності свідомо керувати собою, своїми вчинками, пам'яттю, увагою, думками, поведінкою, виходячи з реальних потреб, бажань, мотивів, життєвих цінностей, моралі;
наявність неадекватної реакції на події, факти, ситуації, речі, людей і на самого себе.
Таких осіб пропонується направити для обстеження та подальшого лікування до лікаря-психіатра. Якщо учасник корекційної програми не погоджується звертатися до психіатра, спеціаліст може порадити звернутися до психіатра особам, які проживають спільно з ним.
Результати психодіагностики, як правило, інтерпретуються не окремо, а разом з іншими даними про клієнта.
2.2. Мотиваційне консультування
Для ефективності результатів упровадження корекційної програми важливим є визначення готовності її учасника до осмислення власної насильницької поведінки, відповідальності за свої вчинки, своє життя та життя оточуючих, а також готовності до безконфліктного спілкування в майбутньому.
Важливим є зняти емоційну напругу, допомогти в аналізі та усвідомленні власних потреб щодо проведення корекційної роботи, сформувати домовленості щодо подальшої роботи.
На цьому етапі необхідно підходити індивідуально до кожного випадку та окремо визначати схему роботи з кожним учасником корекційної програми, ґрунтуючись на його потребах та враховуючи особливості, визначені на діагностичному етапі.
Слід також враховувати, що деякі питання можуть бути складними для учасника корекційної програми і спеціаліст не повинен наполягати на відповіді. Краще відкласти проблемні питання і обговорити їх пізніше, коли він буде почувати себе безпечніше.
Важливим також є донесення до учасника мети та завдання корекційної програми, роз'яснення, що це не лише один із заходів впливу за вчинення домашнього насильства, а можливість змінити свою поведінку для гармонійного життя в сім'ї та суспільстві.
2.3. Індивідуальна робота
У блоці індивідуальної роботи бажано реалізувати не менше 10 індивідуальних занять тривалістю не менше 1 години. Рекомендовано проводити 1 заняття кожного тижня.
До корекційної програми в межах індивідуальної роботи з учасником корекційної програми рекомендовано включити теми, спрямовані на:
допомогу в усвідомленні: власного емоційного світу та почуттів інших людей; власних життєвих поглядів, цінностей, потреб та планів на майбутнє; важливості власної активної ролі на шляху до подолання агресивної поведінки; власних потреб з урахуванням потреб та інтересів членів сім'ї;
сприяння у подоланні непевності в собі та страхів, які призводять до агресії;
усвідомлення цілей щодо вирішення проблеми власної агресивної поведінки;
формування: адекватної самооцінки; навичок зниження неприємних емоційних станів та дотримання емоційної рівноваги; вираження власних почуттів у соціально-прийнятних формах; управління гнівом; самоконтролю і саморегуляції; стосунків з партнерами на засадах довіри і взаємоповаги; знань щодо факторів впливу на розвиток агресивної поведінки; усвідомленого ставлення, що насильство є порушенням прав людини, наслідки якого відчуває не лише особа, яка постраждала від такого насильства, а й сам кривдник.
При проведенні індивідуальної роботи рекомендовано враховувати, що ця форма роботи має бути спрямована насамперед на спільний пошук відповідей на нагальні проблеми учасника корекційної програми, з метою попередження його агресивної поведінки, формування свідомого контролю над власними емоціями, виявлення та закріплення реакцій, несумісних з агресією.
2.4. Групова робота
Для проведення корекційної програми шляхом групової роботи рекомендується ретельно підбирати групи, враховуючи психологічну сумісність учасників корекційної програми та їх готовність змінити себе і своє життя.
Важливо пам'ятати, що кожного разу, коли починає працювати група, можуть виникнути труднощі спільної роботи спеціалістів та учасників оскільки учасники корекційної програми - це, як правило, люди з систематичною агресивною поведінкою, із заниженою чи завищеною самооцінкою, з прагненням завжди займати керуючу позицію. Впевненість у собі, узгодженість дій та позицій спеціалістів є запорукою успішної роботи групи.
Важливою складовою групової роботи є проведення вступної та заключної частин заняття.
Під час здійснення групової роботи насамперед рекомендовано познайомити учасників корекційної програми, напрацювати правила роботи, визначити цілі та побудувати перспективні плани.
Рекомендується не зосереджуватися на початку роботи групи на якомусь одному учаснику корекційної програми, а надати можливість усім учасникам поділитись їх практичними здобутками в період після останньої зустрічі та висловити свої очікування від нової.
Доречним є під час проведення групових занять використовувати вправи з підвищення активності учасників, які спеціаліст, який упроваджує корекційну програму, може обрати на свій розсуд та з урахуванням особливостей групи.
Також спеціалістам рекомендовано проводити спеціальні вправи з регулювання емоційного стану присутніх.
Пропонуємо пам'ятати, що основним завданням групової роботи з учасником корекційної програми є закріплення знань про поняття:
сім'ї, її функцій, етапів розвитку та завдань на кожному етапі життєдіяльності;
сімейних ролей, цінностей, прав та обов'язків членів подружжя, батьків і дітей та інших членів сім'ї, ґендерних стереотипів та шляхів їх подолання в сім'ї;
батьківства та його складових, усвідомленого і відповідального батьківства та способів його виявлення в сім'ї;
насильства в сім'ї, його видів, причин, форм вияву; наслідків та шляхів подолання;
залежності і співзалежності в сім'ї; їх впливу на вияв насильницької поведінки і розвиток членів родини;
юридичної відповідальності за насильство, його психологічних, правових, медичних, педагогічних та соціальних наслідків для себе і членів родини.
Обов'язковими є поєднання словесних, практичних та наочних методів, аналіз сімейної ситуації, вправи на рефлексію, домашні вправи.
Важливим також є відпрацювання навичок щодо:
конструктивних поведінкових реакцій;
розв'язання конфліктних ситуацій з урахуванням позиції різних сторін - учасників конфлікту;
контролю над гнівом та агресією;
ефективної комунікації, використання конструктивних форм поведінки при спілкуванні;
формування ціннісних орієнтацій та моральних уявлень.
Завданням спеціаліста є сприяння у формуванні в учасників корекційної програми системи життєвих цінностей, засвоєння певної чітко окресленої системи культурних норм того чи іншого соціального середовища, на ідентифікацію себе з цим середовищем, усвідомлення приорітету духовних цінностей, визначення життєвої мети.
При висвітленні тем важливо зосередити увагу учасників корекційної програми на потребах особистості, питаннях планування дій для задоволення власних потреб. Заняття бажано розпочинати з вибору кожним значущих цілей та завдань, пошуку шляхів задоволення потреб, усвідомлення кожним власних потреб та пошуку шляхів для їх задоволення, серед яких важливе значення на шляху подолання перешкод та досягнення мети мають самовиховання і самоконтроль.
При виконанні практичних вправ учасники корекційної програми мають здобути навички зняття психологічної напруги, активізації уваги та спостережливості, ознайомиться з технікою виконання вправ із релаксації.
На завершення тем пропонується проводити практичні вправи з розпізнавання та усвідомлення почуттів, що сприяють підвищенню рівня розвитку пізнавальних психічних процесів, встановленню емоційного та психологічного контакту з присутніми, формуванню в них віри в свої сили та можливості.
Важливим моментом у проведенні групової роботи є використання механізмів зворотного зв'язку: підведення кожного учасника корекційної програми до висловлення своїх власних підсумків, зокрема щодо можливості використання ними отриманих матеріалів та результатів у практичному житті.
Наприкінці занять рекомендовано провести закріплення отриманих умінь та підкріплення навичок стосовно формування інших конструктивних ролей у сім'ї, формування здорового способу життя в сімейних традиціях, стосунках із членами родини.
На завершення групової роботи пропонується включити тему щодо формування цілей та перспективних життєвих планів, а також підбити підсумки участі у корекційній програмі.
3. Наявність поведінкових та особистісних
змін учасників корекційної програми
Оскільки завданням корекційних програм є навчити їх учасників навичкам безконфліктного спілкування та відповідальності за свої вчинки і життя, при підведенні підсумків проходження ними корекційної програми рекомендовано звертати увагу на її ефективність для кривдників.
Показниками (індикаторами), що визначають ефективність програми, зокрема, можуть бути:
позитивна динаміка, яка визначається за допомогою об'єктивних методів психодіагностики (на вході та на виході з програми);
рівень задоволення очікувань учасників групи;
їх готовність до співробітництва, покращення комунікативних властивостей, в тому числі соціабельності;
унормування самооцінки та оцінки власної поведінки;
підвищення рівня самоконтролю, толерантності та терпимості;
наявність емоційної стабільності у стресових ситуаціях;
активізація просоціальної активності та соціально прийнятної поведінки;
посилення відповідальності у батьківській та подружній поведінці;
покращання стосунків з сім'єю;
підвищення рівня задоволення від звичайного, соціально прийнятного способу життя;
зміна стану зайнятості учасника корекційної програми (працевлаштування у разі, якщо кривдник вів споживацький спосіб життя);
активізація діяльності щодо розв'язання фінансових проблем та/або проблем з житлом (у разі наявності таких проблем);
зниження рівня вживання психоактивних речовин або повна відмова від них тощо.
4. Основні правила реалізації корекційних програм
Як індивідуальну, так і групову роботу при реалізації корекційної програми необхідно будувати за наступними правилами та нормами:
конфіденційності (при визначенні правил реалізації корекційної програми важливим є зазначити про умови конфіденційності отриманої інформації та пояснити її учасникам, що саме вважається конфіденційною інформацією при проведенні корекційної програми. Також необхідно повідомити, яку інформацію, в яку установу і за яких умов спеціалісти повинні повідомити про учасника корекційної програми. Про важливість підтримання конфіденційності бажано підкреслювати як на початку індивідуальної роботи, так і під час роботи в групі);
поінформованості учасників корекційної програми про порядок взаємодії під час участі у корекційній програмі (на всіх етапах роботи потрібно попереджати учасників про специфіку завдань, які вони будуть виконувати, та надавати всю необхідну інформацію щодо спеціалізованої або експериментальної діяльності, яку буде запропоновано здійснити учасникам);
цінності кожного учасника корекційної програми (спеціаліст має однаково ставитися до всіх учасників групи);
виключно ділових взаємин з кожним учасником корекційної програми та групою в цілому (необхідно утримуватися від будь-яких невідповідних взаємин з учасниками протягом усієї роботи групи, а також під час будь-якої подальшої професійної роботи. Крім того, не рекомендується зазначати групі свої власні проблеми, теми та цінності);
діяльності лише у межах своєї компетенції (важливо утримуватися від використання прийомів роботи, якими спеціаліст володіє неповною мірою. Рекомендується використовувати такі прийоми тільки під супервізією (професійним наглядом) експерта, який володіє цими прийомами);
вимогливості до виконання учасниками корекційної програми правил, прийнятих на першому етапі спільної роботи (наприклад, не рекомендується до участі в корекційній програмі учасників після вживання ними алкоголю або наркотиків безпосередньо перед або під час роботи).
Заступник директора Департаменту сімейної,
ґендерної політики та протидії торгівлі людьми -
начальник відділу протидії торгівлі людьми О. Фаримець