ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.05.2014
Про визнання незаконними, протиправними, нечинними та
скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Верховної Ради України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Представництво Європейського Союзу в Україні, Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, Посольство Російської Федерації в Україні, про визнання незаконними, протиправними, нечинними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просили:
- визнати незаконною, протиправною, нечинною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року N 764-VII "Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України" (далі - Постанова N 764-VII);
- визнати незаконною, протиправною, нечинною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 25 лютого 2014 року N 788-VII "Про уповноваження виконуючого обов'язки Президента України, Голову Верховної Ради України Турчинова О. В. на підписання законів України" (далі - Постанова N 788-VII);
- зобов'язати Верховну Раду України привести Постанову N 764-VII та Постанову N 788-VII у відповідність із Конституцією України.
На обґрунтування позову позивачі зазначили, що при прийнятті Постанови N 764-VII та Постанови N 788-VII був порушений порядок, встановлений Конституцією України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 березня 2014 року відмовив у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження, суд, посилаючись на статті 147, 150, 152 Конституції України, статті 13, 15 Закону України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон N 422/96-ВР), дійшов висновку, що предмет заявлених позивачами вимог не має ознак адміністративної юрисдикції, а тому вони не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, у якій просять скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення - про задоволення позову.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Глава 6 КАС виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.
До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) її постанов, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).
Відповідно до частин другої і третьої статті 138 Закону України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України" така форма актів Верховної Ради України, як постанови приймаються з конкретних питань з метою здійснення установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.
Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону N 422/96-ВР є завданням Конституційного Суду України. Тому саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України (пункт 1 статті 13 цього Закону).
Відповідно до статті 15 Закону N 422/96-ВР однією з підстав визнання актів Верховної Ради України неконституційними є порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Оскільки у позовній заяві вимоги про визнання Постанови N 764-VII та Постанови N 788-VII обґрунтовані невідповідністю її Конституції України та порушенням порядку прийняття, Вищий адміністративний суд України дійшов правомірного висновку, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, ураховуючи наведене, а також те, що Вищий адміністративний суд України правомірно відмовив позивачам у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О. О. Терлецький
Судді:
М. І. Гриців
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
Ю. Г. Тітов