ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
26.01.2015 N 429
Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта"
вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133
Про розгляд звернень
Державною регуляторною службою України в межах компетенції опрацьовано звернення ПАТ "Укртранснафта" від 13.01.2015 N 24-02/04/80 (далі - Звернення) стосовно надання інформації відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо застосування деяких норм діючого законодавства у сфері поводження з відходами, в зв'язку з прийняттям Держпідприємництвом України рішення N 33 від 15.07.2014 "Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров'я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Рішенням N 33 від 15.07.2014) та повідомляється наступне.
Статтею 19 Конституції визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
Законом та Положенням про Державну службу з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженим Указом Президента України від 30.03.2012 N 237/2012, встановлені її повноваження як уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, сутність якої знаходиться у площині взаємовідносин суб'єктів господарювання та регуляторних органів або інших органів державної влади.
Поряд з іншим, відповідно до статті 27 Закону уповноважений орган, а саме Держпідприємництво України, має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону.
Підставами для проведення експертизи регуляторних актів уповноваженим органом є:
відповідне звернення фізичних та/або юридичних осіб, їх об'єднань, а також консультативно-дорадчих органів, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання;
аналіз уповноваженим органом звітів про відстеження результативності регуляторних актів.
Водночас, відповідно до частини другої статті 1 Закону,
"регуляторний акт це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом".
Поряд з цим, статтею 3 Закону визначено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям, зокрема санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб.
За результатами здійсненої експертизи постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 "Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту. "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" ДСанПіН 2.2.7.029-99" (далі - Постанова) встановлено, що вона має ознаки регуляторного акта у відповідності до вищенаведених положень Закону, оскільки її норми містять вимоги до суб'єктів господарювання, які наведені у статті 3 Закону.
Тобто, Держпідприємництво України мало підстави для здійснення експертизи Постанови як регуляторного акта.
У разі виявлення в регуляторних актах або в діях органів, зазначених у частині першій статті 27 Закону, порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону уповноважений орган приймає рішення про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики органом, що прийняв цей акт.
Рішенням N 33 від 15.07.2014 Міністерству охорони здоров'я України було запропоновано визнати такою, що втратила чинність, Постанову, оскільки їх норми не відповідають вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта якого було прийняте це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.
У разі визнання таким, що втратив чинність, регуляторного акта, щодо якого уповноваженим органом було прийнято рішення, орган виконавчої влади, що прийняв цей регуляторний акт, не пізніше одного робочого дня до закінчення строку виконання відповідного рішення подає до уповноваженого органу копію акта про визнання таким, що втратив чинність, цього регуляторного акта.
Рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики, відповідно до статті 29 Закону, може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, протягом десяти робочих днів з дня одержання органом виконавчої влади відповідного рішення.
У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення (стаття 28 Закону).
Враховуючи невиконання Міністерством охорони здоров'я України Рішення N 33 від 15.07.2014 у встановлений строк та відсутність його оскарження, а також виходячи зі змісту повноважень, регламентованих частиною п'ятою статті 28 Закону, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва направила для публікації на адресу редакції газети "Урядовий кур'єр" повідомлення про зупинення дії Постанови з 16 вересня 2914 року.
При цьому, оскільки Постанова не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не надсилала повідомлення про зупинення її дії до органу юстиції.
Таким чином, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва під час прийняття Рішення N 33 від 15.07.2014, а також здійснення подальших дій, пов'язаних з їх реалізацією, діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас зазначаємо, що надання інформації з піднятого у Зверненні питання знаходиться поза межами компетенції Державної регуляторної служби України з огляду на вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Разом з тим, у разі подання відповідних проектів регуляторних актів, спрямованих на врегулювання піднятого питання, з безумовним дотриманням вимог статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державна регуляторна служба України прийме участь у їх опрацюванні у порядку, визначеному цим Законом.
Голова Державної регуляторної служби України К. М. Ляпіна