Відпустка без збереження зарплати для працівників із зони АТО
(коментар до Закону України від 15.01.2015р. № 121-VIII,
далі - Закон № 121)
Працівникам на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш, як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, за бажанням працівника в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати. Відповідні зміни внесені до Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, вони діють з 01.02.2015 р.
Щоправда реалізація зазначеної норми є дещо проблемною.
По-перше, ніхто не відстежує, коли саме і в якому населеному пункті проводиться АТО та й чіткого переліку таких населених пунктів немає й не може бути, оскільки бойові дії відбуваються щодня. Натомість Уряд затвердив перелік контрольованих і неконтрольованих територій, які теж постійно змінюються.
По-друге, антитерористична операція триває вже більше ніж півроку й фактично багато працівників давно покинули місце свого постійного проживання й постійної роботи. Але Закон № 121 чомусь не поширює на них свою дію.
По-третє, більшість працівників, які покинули зону, де проводиться антитерористична операція просто не мають можливості оформити відпустки без збереження, оскільки їхні підприємства припинили свою діяльність, а деякі з них просто зруйновані та знищені разом з документами.
У зв'язку із наданням працівникам у зоні проведення АТО відпустки без збереження зарплати до таких працівників НЕ застосовуватиметься вимога: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата (грошове забезпечення, дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), і ставки ЄСВ, установленої для відповідної категорії платника. Така норма передбачена ч. 5 і ч. 6 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ.
Важко сказати, що хотіли цим сказати депутати, оскільки й на працівників з інших регіонів України, які протягом повного календарного місяця перебували у відпустці без збереження зарплати ця норма не поширюється. Більше того, схоже законодавці забули, що відповідно до пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VІІ, далі - Закон № 1669), платників ЄСВ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих у населених пунктах, визначених переліком КМУ, звільнили від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, на період, починаючи з 14.04.2014 р. і до закінчення антитерористичної операції (або військового чи надзвичайного стану). Щоправда за умови, що вони не здійснювали діяльність і не нараховували зарплату.
Підставою для звільнення від виконання перелічених вище обов'язків платника ЄСВ є заява платника єдиного внеску (за довільною формою), яку необхідно надати до органів доходів і зборів за основним місцем обліку (або для фізосіб і за місцем тимчасового проживання) - не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Відповідальність, штрафні санкції та пеня, передбачені Законом про ЄСВ, не застосовуються до платників ЄСВ у період із 14.04.2014 р. до закінчення АТО. Тобто із дня, наступного після закінчення АТО, за будь-які порушення щодо нарахування, сплати та звітності, санкції, штрафи та пеня застосовуватимуться.
Тож Закон № 121 прийнятий з великим запізненням і сьогоднішні проблеми у повній мірі уже не вирішує.