ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.06.2014
Про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову управління ПФУ в перерахунку пільгового обчислення стажу роботи з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на один рік і шість місяців за період з 31 грудня 1990 року по 11 жовтня 1994 року та перерахунку пенсії з урахуванням курсу російського рубля до українського карбованця у співвідношенні 100 рублів дорівнює 1 гривня;
- зобов'язати управління ПФУ здійснити обчислення пільгового стажу за період з 31 грудня 1990 року по 11 жовтня 1994 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на один рік і шість місяців та провести перерахунок пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи;
- зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії за період з 1 січня 1992 року по 11 жовтня 1994 року виходячи з курсу російського рубля до українського карбованця у співвідношенні 100 рублів дорівнює 1 гривня.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на незаконність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 1989 року по 1994 рік та заробітної плати у вказаний період, яку отримував у російських рублях.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 10 жовтня 1984 року по 11 жовтня 1994 року ОСОБА_1 працював в управлінні технологічного транспорту нафтогазодобувного управління "Сургутнефть" імені 50-річчя СРСР виробничого об'єднання "Сургутнефтегаз" на посаді слюсаря по ремонту автомобілів по вахтово-експедиційному методу (Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, м. Сургут). Вказаний район відноситься до районів Крайньої Півночі.
З 19 лютого 1999 року йому призначена пенсія за віком.
23 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ з вимогою про перерахунок трудового стажу з урахуванням роботи в районах Крайньої Півночі за період з 10 жовтня 1984 року по 13 березня 1992 року з розрахунку один рік на один рік і шість місяців та врахування заробітної плати, яку отримував з 1 січня 1992 року в російських рублях.
Листом від 3 жовтня 2011 року N 49/С управління ПФУ повідомило ОСОБІ_1 про те, що при пільговому обчисленні призначеної йому пенсії зараховано трудовий стаж його роботи з 10 жовтня 1984 року до 31 грудня 1990 року. У зарахуванні періоду роботи з 31 грудня 1990 року по 11 жовтня 1994 року до пільгового страхового стажу управління ПФУ відмовило, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Липовецький районний суд Вінницької області постановою від 9 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБИ_1 задовольнив: визнав незаконною відмову управління ПФУ в перерахунку трудового стажу ОСОБІ_1; зобов'язав відповідача здійснити обчислення пільгового стажу позивачу за період з 31 грудня 1990 року по 11 жовтня 1994 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на один рік і шість місяців та провести перерахунок пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, постанову районного суду змінив: позов ОСОБИ_1 задовольнив частково; абзац другий і третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції залишив без змін; зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБІ_1 з урахуванням пільгового стажу з 31 грудня 1990 року по 11 жовтня 1994 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на один рік і шість місяців, з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії - з 23 вересня 2011 року; у решті позову - відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБИ_1 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 1 січня 1992 року по 11 жовтня 1994 року виходячи з курсу російського рубля до українського карбованця у співвідношенні 100 рублів дорівнює 1 гривня, апеляційний суд, з яким погодився і суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач правомірно привів заробіток позивача у Російській Федерації у відповідність із номінальною вартістю російських грошових знаків після грошової реформи, проведеної відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 "Про грошову реформу в Україні" (далі - Указ N 762/96) на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року в частині відмови у перерахунку пенсії за період з 1 січня 1992 року по 11 жовтня 1994 року виходячи з курсу російського рубля до українського карбованця у співвідношенні 100 рублів дорівнює 1 гривня та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення його вимог.
На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2010 року (справа N К-4030/08), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положення пункту 3 статті 6 Угоди, Указу N 762/96, постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 1996 року N 1002 "Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формуванням вартісних показників в умовах грошової реформи" (далі - постанова N 1002).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, у судовому рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити перерахунок пенсії позивачу станом на 1 січня 2004 року виходячи з середньомісячного заробітку за період роботи в Росії з 1 січня 1993 року по 31 грудня 1994 року з урахуванням офіційного курсу Національного банку України по відношенню російського рубля до українського карбованця, який існував станом на 30 вересня 1995 року та становив 37,700000 українських карбованців за 1 російський рубль, а в подальшому, зважаючи на введення національної валюти гривні, здійснити перерахунок карбованців до гривні у співвідношенні 1 гривня до 100000 карбованців відповідно до постанови N 1002.
У справі, що розглядається, касаційний суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБИ_1 в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 1 січня 1992 року по 11 жовтня 1994 року виходячи з курсу російського рубля до українського карбованця у співвідношенні 100 рублів дорівнює 1 гривня відповідно до наданого позивачем розрахунку середньомісячної заробітної плати в російських рублях до долара США та співвідношення українського карбованця до долара США за різними курсами валют Національного банку України та Центрального банку Російської Федерації в зазначений період. Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком позивачу призначена з 19 лютого 1999 року, то управління ПФУ правомірно обчислило розмір заробітку позивача виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії відповідно до Указу 762/96 та постанови N 1002.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В. В. Кривенко
Судді:
М. І. Гриців
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький
Ю. Г. Тітов