ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.07.2014
Про визнання протиправними дій та скасування рішення
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій та скасування рішення, встановила:
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо нарахування йому боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року та направлення вимоги про сплату боргу від 20 лютого 2013 року N Ф 29/01у для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції; скасувати зазначену вище вимогу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він є фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), знаходиться на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є ФОП, платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та з 16 вересня 2008 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
20 лютого 2013 року управління ПФУ сформувало вимогу про сплату боргу N Ф 29/01у, у якій зазначено, що станом на 20 лютого 2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 становить 4572 грн. 42 коп.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року (Ухвала N К/800/44677/13), позов задовольнив.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що ФОП ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, а тому він звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим в управління ПФУ не було правових підстав для направлення йому вимоги про сплату боргу від 20 лютого 2013 року N Ф 29/01у та вчинення подальших дій з пред'явлення її до виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року (Ухвала N К/800/44677/13) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявник додав копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (N К/800/32510/13) (Ухвала N 823/443/13а) та постанов цього суду від 19 грудня 2013 року (NN К/800/38274/13 (Постанова N 812/3847/13-а), К/800/33732/13 (Постанова N 817/1006/13-а) і 14 січня 2014 року (N К/800/33413/13), зі змісту яких убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах дійшов висновку, що ФОП, які отримують пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону N 796-XII та обчислену за Законом України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), і не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 55 Закону N 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 15 квітня 2014 року (справа N 21-25а14). За наслідками розгляду справ цієї категорії колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію, яка полягає у наступному.
Статтею 26 Закону N 1058-IV та статтею 12 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років). Відповідно до статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону N 796-XII, є пенсіонерами за віком. Отже, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
З вищевикладеного вбачається, що висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви управління ПФУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року (Ухвала N К/800/44677/13) слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В. В. Кривенко
Судді:
М. І. Гриців
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький