ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.06.2014 р. N К/9991/32270/12
(Ухвалу скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
11.11.2014)
Про зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Степашка О. І., суддів - Островича С. Е., Федорова М. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі N 2а-10/34 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби України, Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДПС України), Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач 2, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернулась до ДПІ у Подільському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України з заявами від 03.11.2006, в яких повідомляла, що в силу своїх релігійних переконань відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера та просила: скасувати ідентифікаційний номер та виключити його з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та всю інформацію про неї; здійснювати в подальшому облік як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера; проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою; знищити облікову картку з ідентифікаційним номером.
ДПІ у Подільському районі м. Києва в листі від 16.11.2006 N 5929/с/29-127 повідомила позивача, що виключення інформації з Державного реєстру фізичних осіб здійснюється згідно Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 N 602/1226.
Державна податкова адміністрація України в листі від 22.11.2006 N 6111/с/29-2115 також повідомила позивачу, що вирішення поставлених у заяві питань має проводитись у відповідності з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 N 602/1226.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Державною податковою адміністрацією України та Міністерством внутрішніх справ України від 19.10.2004 N 602/1226 затверджено Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів (далі по тексту - Порядок), який визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.
Нормами даного Порядку визначено, що саме на органи внутрішніх справ покладено обов'язок внесення відміток про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та встановлено послідовність дій, які має бути вчинено громадянином при відмові від ідентифікаційного номеру, форму заяви про це та перелік документів, які мають бути до такої заяви додані; при цьому дії органу державної податкової служби щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів можуть бути вчинені лише після дотримання всіх визначених Порядком процедур, зокрема, унесення до паспорта особи, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, відповідної відмітки та після надходження відривного корінця до форми N В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина.
Судами встановлено, що позивачка при зверненні до відповідачів не подавала заяви за формою, встановленою Порядком, та відповідного комплекту документів до неї, не зверталась до органу внутрішніх справ для унесення до паспорта відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що на момент звернення позивача до відповідачів, останніми не було порушено права позивача, оскільки ОСОБА_2 не дотрималась процедури, яка визначена Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 N 602/1226.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий: О. І. Степашко
Судді: С. Е. Острович
М. О. Федоров