ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
02.07.2014 р.
Провадження N 826/1493/14
Про визнання незаконними рішення та
дій щодо ліквідації мирного зібрання і
перешкоджання його проведенню
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Арсірія Р. О., суддів - Амельохіна В. В., Огурцова О. П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, Голови правління ВГО "Коаліція учасників помаранчевої революції" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ - З. В. Ю., Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Управління північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України, командувача Національної гвардії України - П. С. Т. про визнання незаконними рішення та дій.
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідачів в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:
- визнати незаконними рішення Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 щодо ліквідації мирного зібрання і перешкоджання його проведенню на Майдані Незалежності 30-го листопада 2013-го року (очищення Майдану Незалежності від людей).
- визнати незаконними дії Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5 щодо ліквідації мирного зібрання і перешкоджання його проведенню на Майдані Незалежності 30-го листопада 2013-го року (очищення Майдану Незалежності від людей).
- визнати незаконними дії Відповідача 3, Відповідача 4 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві, а саме - застосування заходів силового впливу, застосування спеціальних засобів, щодо розгону людей з Майдану Незалежності, застосування до них сили, дубинок, сльозоточивого газу та гранат, ліквідації мирного зібрання та перешкоджанню проведення мирного зібрання;
- стягнути з Відповідачів 1, 2, 3, 4 на користь Позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 кошти сплачені позивачами як судовий збір.
Позов мотивовано тим, що Позивачі є в числі інших організаторами мирних зібрань на Майдані Незалежності.
Позивачами 1, 4, 5 було подано повідомлення про проведення на Майдані Незалежності, Банковій, Лютеранській та прилеглих територіях безстрокового мирного зібрання великої кількості людей проти автоматичних судових заборон мирно збиратися, міліцейського та суддівського свавілля, а 27 листопада 2013 Позивачем 2 було подано повідомлення про проведення мирного зібрання на підтримку європейського курсу України з 00.00 год. 27 листопада 2013 р. безстроково за адресою м. Київ, Майдан Незалежності мирне зібрання на підтримку європейського курсу України. Позивачі 3, 6, 7 є учасниками мирних зібрань на Майдані Незалежності з 21-го 22-го листопада 2013-го року
30 листопада 2013 р. близько 4-ї години ранку за рішенням Відповідача 1 посадових осіб Відповідача 2 силами підрозділу спеціального призначення "Беркут" (Відповідач 3) та підрозділу спеціального призначення "Тигр" було грубо порушено право громадян збиратися мирно, без зброї, передбачене ст. 39 Конституції України, ст. 11 Європейської конвенції з прав людини, зокрема було порушено таке право всіх Позивачів. А саме, застосовуючи грубу фізичну силу, прийоми рукопашного бою та спеціальні засоби типу пластикові кийки, сльозогінний газ. Відповідач 2, Відповідач 3, і Відповідач 4 незаконно припинили проведення мирного зібрання, вигнавши людей, які приймали в ньому участь за межі Майдану Незалежності, наносячи при цьому їм численні тілесні ушкодження різного ступені тяжкості. Після чого Відповідачі оточили місце проведення мирного зібрання Майдан Незалежності, куди не допустили Позивачів для продовження проведення мирного зібрання. Зазначеними діями були порушені права Позивачів, які є організаторами і учасниками мирного зібрання, передбачені ст. ст. 34, 39 Конституції України та ст. ст. 10, 11 Європейської конвенції з прав людини.
Під час розгляду справи позивачі позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів 1, 2, 3 проти заявленого позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, представник відповідача 1 під час розгляду справи зазначив, що службовим розслідуванням було встановлено, що обставини внаслідок яких окремими працівниками МОП "Беркут" було допущено порушення порядку застосування спеціальних засобів під час подій 30.11.2013 на площі Майдан Незалежності в м. Києві трапилися внаслідок втрати контролю керівниками нарядами та резервами ГУ МВС України в м. Києві силами засобами міліції в центральній частині м. Києва та управлінням перебігом операції в цілому.
Відповідачами у справі рішення про ліквідацію мирного зібрання і перешкоджання його проведенню на Майдані Незалежності не приймалося та дії спрямовані на масове застосування заходів силового впливу та спеціальних засобів не вчинялися та їх вчинення підлеглими не погоджувалися.
Відповідачі 4, 5 у судові засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Під час судового розгляду справи судом витребувано у відповідачів 1, 3 висновок службового розслідування щодо правомірності дій працівників міліції під час охорони громадського порядку 30.11.2013 року на Майдані Незалежності в м. Києві та розрахунки сил і засобів міліції, задіяних для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині м. Києва з 29.11.2013 р. по 30.11.2013 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період часу з 21.11.2013 у місті Києві відбувались мирні зібрання, направленні на висловлення громадянами своєї позиції стосовно розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 N 905-р про призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Під час охорони громадського порядку працівниками органів та підрозділів, які входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, внутрішніх військ в місцях проведення зібрань на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик у місті Києві громадян з 29 на 30 листопада 2013 року, 01 на вулиці Банковій у місті Києві грудня 2013 року, на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик у місті Києві 11 грудня 2013 року було застосовано спеціальні засоби та заходи фізичного впливу, внаслідок чого значна кількість учасників зібрань отримала тілесні ушкодження різного ступеню.
Зазначені вище факти не заперечуються сторонами, неодноразово повідомлялись засобами масової інформації та Інтернет-виданнями, а тому такі обставини визнаються судом загальновідомими, отже не потребують доказування.
Так, судом встановлено, що продовж листопада 2013 року до ГУМВС України в місті Києві з Київської міської державної адміністрації надходили копії повідомлень політичних партій ВО "Батьківшина", "Європейська партія України", "УДАР Віталія Кличка" громадської організації "Коаліція учасників помаранчевої революції", громадських рухів "Українська Патріотична Альтернатива", "Спільна справа" про проведення заходів на майдані Незалежності на підтримку підписання угоди між Україною та Європейським Союзом. Заявлена кількість учасників - близько двохсот тисяч осіб.
24.07.2013 року позивачами 1, 4, 5, до КМДА подано повідомлення про проведення на Майдані Незалежності, Банковій, Лютеранській та прилеглих територіях безстрокового мирного зібрання великої кількості людей проти автоматичних судових заборон мирно збиратися, міліцейського та суддівського свавілля, а 27 листопада 2013 Позивачем 2 подано повідомлення про проведення мирного зібрання на підтримку європейського курсу України з 00.00 год. 27 листопада 2013 р. безстроково за адресою м. Київ. Майдан Незалежності. Запланована кількість учасників 5000 чоловік. У своєму повідомленні позивач 2 просив забезпечити громадський порядок в місті проведення акції та спільно з організаторами акції протидіяти можливим провокаціям і правопорушенням.
Позивачі є учасниками мирних зібрань на Майдані Незалежності та деякі з них та отримали тілесні ушкодження від працівників силових органів 30.11.2013 року.
З письмових заперечень представника відповідача 1, та наданих ним матеріалів службового розслідування від 30.01.2014 року вбачається, що аналізуючи повідомлення та враховуючи заявлену кількість учасників масових акцій управління громадської безпеки ГУ МВС за погодженням керівництвом ГУ МВС прийняло рішення про залучення до охорони громадського порядку необхідної кількості працівників міліції. Також ГУ МВС прийнято рішення звернутися до МВС з пропозицією про залучення додаткових сил, зокрема підрозділів міліції особливого призначення "Беркут" та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України з інших регіонів держави.
Згідно зі службовими телеграмами МВС від 20.11.2013 N 20136/'Рт, від 22.11.2013 N 20269/Рт на підставі пункту 17 Положення про підрозділ міліції особливого призначення "Беркут" затвердженого наказом МВС від 18.05.2004 N 529, для надання допомоги в охороні громадського порядку до ГУМВС відряджено тисячу працівників підрозділів МОП "Беркут", у тому числі з Київської області Львівської, Одеської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Сумської, Черкаської, Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Донецької, Луганської, та ін.
Також у розпорядження ГУ МВС додатково виділено 370 військовослужбовців внутрішніх військ МВС з інших регіонів держави (військова частина 3028 (м. Калинівка Вінницької області) - 200 військовослужбовців, військова частина 3029 (м. Запоріжжя) - 120 та військова частина 3012 (м. Одеса) - 50).
24.11.2013 особовий склад указаних підрозділів прибув до міста Києва.
Згідно телеграми МВС від 26.11.2013 року керівництвом міністерства прийнято рішення про повернення особового складу МОП "Беркут" до місця постійної дислокації.
26.11.2013 до ГУ МВС за вх. N 138 роз. надійшло розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.11.2013 N 2123 "Про встановлення тимчасової льодової ковзанки на майдані Незалежності", у якому виконуючий обов'язки голови КМДА просить ГУ МВС створити умови для вільного заїзду та виїзду транспорту з необхідним обладнанням, для монтажу та демонтажу тимчасової льодової ковзанки, сценічного та торгівельного обладнання, підвезення продуктів харчування на майдан Незалежності.
Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що 29.11.2013 року за вх. N 19949 до ГУ МВС надійшов лист директора Департаменту культури КМДА, яка посилаючись на Указ Президента України від 27.11.2013 N 653/2013 "Про заходи щодо проведення новорічних і різдвяних свят для дітей", просила забезпечити громадський порядок на майдані Незалежності і надати можливість Департаменту культури своєчасно підготувати до засвічення головну новорічну ялинку міста Києва.
Того ж дня вказаний лист розглянуто начальником ГУМВС генерал-лейтенантом міліції ОСОБА_11 та його виконання доручено заступнику начальника Головного управління - начальнику міліції громадської безпеки ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_12, який організацію відповідних заходів передоручив начальнику управління громадської безпеки ГУ МВС України в місті Києві полковнику міліції ОСОБА_13.
Згідно вказаного Указу Президента від 27.11.2013 N 653/2013 постановлено Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям забезпечити, крім іншого, проведення 19 грудня 2013 року відкриття головної новорічної ялинки на майдані Незалежності в місті Києві та ялинок у місті Сімферополі, обласних і районних центрах, місті Севастополі, містах республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення.
За дорученням ОСОБА_13 заступником начальника управління - начальником відділу забезпечення масових заходів управління громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_16 28.11.2013 підготовлено розрахунок сил та засобів міліції для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині міста Києва на 28 та 29 листопада 2013 року, який того ж дня затвердив ОСОБА_12.
Згідно із зазначеним розрахунком було передбачено виставлення нарядів для несення служби 29.11.2013 о 07.30 у кількості 3366 працівників міліції та військовослужбовців внутрішніх військ.
До проведення заходів також залучався інспекторський склад управління громадської безпеки ГУ МВС України.
Під час розгляду справи відповідачем-3 також надано суду копію розрахунку сил та засобів міліції заподіяних для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині міста Києва з 29 по 30.11.2013 та пояснювальну записку, щодо розміщення основних сил та засобів, з якого вбачається, що для охорони громадського порядку з 29 по 30.11.2013 у нічний час виділено наряди міліції та додаткові сили в кількості 862 чол., та для охорони громадського порядку та безпеки громадян під час проведення заходів 30.11.2013 виділено наряди міліції, додаткові сили в кількості 1636 чол.
З висновку службового розслідування вбачається, що відповідно до пояснень ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також опитаного під час службового розслідування командира полку міліції особового призначення "Беркут" при ГУМВС України в місті Києві полковника міліції ОСОБА_17, з'ясовано, що 29.11.2013 о 21.00 організатори акції на підтримку підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом (оргкомітет у кількості приблизно 50 чоловік, згідно із заявкою, орієнтовна кількість учасників заходів 15 тис. осіб), яка відбувалася на майдані Незалежності з 22.11.2013, оголосили про її закінчення та анонсували наступний збір учасників 01.12.2013 о 12.00 в парку імені Т. Г. Шевченка. Близько 24.00 з місця проведення заходів організаторами демонтовано монітор, на якому проводилася трансляція, та розпочався демонтаж звукопідсилюючої апаратури.
Близько 03.15 год. 30.11.2013 року на вулицю інститутську з вулиці Хрещатик заїхали дві вантажівки з причепами, які перевозили частини новорічної ялинки, однак при спробі заїхати на майдан Незалежності у районі монумента "Засновникам Києва" їх рух було заблоковано учасниками акції.
З метою попередження випадків порушень громадського порядку ОСОБА_11 дозволив ОСОБА_12 задіяти на охорону громадського порядку працівників МОП "Беркут" та внутрішніх військ, які, згідно з розрахунком, перебували в резерві.
У свою чергу, ОСОБА_12 викликав до службового кабінету ОСОБА_16 і ОСОБА_13 та доручив їм виїхати на майдан Незалежності і здійснити відтиснення громадян для безперешкодного заїзду та подальшої роботи техніки, залучивши резерви підрозділів МОП "Беркут" та внутрішніх військ.
О 04.25 учасники акції залишили майдан Незалежності.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію.
Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання.
Відповідно до ст. 11 Конвенції кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах "Станков та об'єднана македонська організація "Ілінден" проти Болгарії" (2001), "Іванов та інші проти Болгарії" (2005), "Християнська демократична народна партія проти Молдови" (2006), "Оллінджер проти Австрії" (2006), "Вєренцов проти України" (2013) (Рішення) та інших.
Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Згідно вказаної статті, користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.
Враховуючи практику Європейського суду, вислів "необхідно в демократичному суспільстві" передбачає, що втручання відповідає "невідкладним соціальним потребам" і, зокрема, є пропорційним поставленій законній меті.
Відповідно до ст. 39 Конституції України гарантується право громадян збиратися мирно, без зброї, проводити мітинги, збори, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Проведення вказаних акцій не повинно порушувати громадський порядок, права і свободи інших людей, створювати небезпеку заворушень чи злочинів, загрожувати здоров'ю населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Конституції України обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно ч. 1 ст. 182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей (ч. 5 ст. 182 КАС України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року N 964-IV національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Згідно ст. 3 названого Закону об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Під громадською безпекою мається на увазі захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров'ю, а також серйозних збитків їхньому майну.
Умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Проте, як встановлено судом, силовий розгін громадян із Майдану Незалежності в ніч 30 листопада 2013 року було проведено для забезпечення безперешкодного проїзду техніки для подальших робіт з підготовки до Новорічних свят, на виконання звернення представників департаменту благоустрою КМДА.
Мирне зібрання на Майдані Незалежності в ніч 30 листопада 2013 року студентів та інших громадян не вказує на наявність реальної загрози національній безпеці або громадському порядку, реальну загрозу заворушень чи злочинів, небезпеку для здоров'я населення або загрозу правам і свободам інших людей.
Крім того, відповідного рішення судом щодо обмеження права на мирні зібрання 29.11.2013 року, 30.11.2013 року не приймалося.
Отже, посадовими особами відповідача 3 протиправно прийнято рішення та витіснено громадян із Майдану Незалежності 30.11.2013 року.
Як зазначено в Керівних принципах ОБСЄ зі свободи мирних зібрань, підхід до охорони порядку під час зібрань має відповідати принципам прав людини - законності, необхідності, пропорційності та недискримінації - ні гіпотетичний ризик порушень громадського порядку, ні присутність радикально налаштованої групи осіб не можуть бути законними підставами для заборони мирного зібрання. На кожний окремий випадок насильства під час мирного заходу представники правоохоронних органів мають реагувати під час його проведення, але не шляхом попередньої заборони всім учасникам брати участь у такому заході. Для попередньої заборони потрібні переконливі докази того, що організатори конкретного зібрання планують насилля та безлад.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року N 6 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)" доведено до відома суддів апеляційних та окружних адміністративних судів Довідку щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010 - 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо).
Згідно Довідки, мирні зібрання можна розтлумачити як масові заходи громадян, відкриті й доступні кожному, хто бажає взяти у них участь. Мирні заходи найчастіше проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об'єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії. Основною рисою мирних зібрань є мирний характер їх проведення.
Згідно ст. 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України (ст. 7 Закону).
Статтею 12 Закону України "Про міліцію" встановлено, що міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках: 1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; 2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; 3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; 4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; 5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей; 6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю; 7) для звільнення заложників. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
Постановою Ради міністрів Української РСР від 27.02.91 N 49 затверджено Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку (далі - Правила).
Відповідно до п. 6 Правил рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони у письмовій формі доповідають безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин застосовувалися спеціальні засоби та наслідків їх застосування. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування спеціальних засобів, працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для сповіщення прокуророві.
Начальник органу чи установи внутрішніх справ, командир частини внутрішніх військ доповідає вищестоящому керівнику. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.
Пунктом 10 Правил встановлено, що начальники органів і установ внутрішніх справ, командири з'єднань і частин внутрішніх військ повинні систематично проводити роботу по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів, притягати згідно з чинним законодавством до відповідальності осіб, які допустили їх неправомірне використання; організовувати навчання особового складу застосування спеціальних засобів і підготовку кваліфікованих спеціалістів-інструкторів за затвердженою програмою; видавати особовому складу спеціальні засоби тільки після складання кожним з них заліків з правил та порядку їх застосування.
Відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ.
Отже, спеціальні засоби застосовуються за наявності підстав визначених Законом України "Про міліцію" в разі прийняття відповідного рішення особою відповідальною за забезпечення громадського порядку. При цьому відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ.
Згідно висновку службового розслідування від 30.01.2014 року установлено, що в окремих випадках, усупереч вимогам статті 12 Закону України "Про міліцію", п. 215 Статуту патрульно-постової служби міліції, затвердженого наказом МВС України від 28.07.94 за N 404, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.09.94 за N 213/423, застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів окремими працівниками МОП "Беркут" перевищувало міру, необхідну для виконання покладених на працівників міліції обов'язків, і не зводилося до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників.
Про це, зокрема, свідчать випадки надмірного або невиправданого застосування працівниками міліції фізичної сили та спеціальних засобів уже після припинення правопорушниками активної протидії, або коли правопорушник не виявляв ознак протиправної поведінки,
Крім того, на порушення статті 12 Закону України "Про міліцію", пункту 201 Статуту та пункту 4 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР 27 лютого 1991 року N 49, застосуванню фізичної сили та спеціальних засобів не передувало попередження про намір їх використання.
Ці порушення стали можливими внаслідок некваліфікованих дій заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_12 начальника УГБ ГУМВС ОСОБА_13 та його заступників ОСОБА_16 та ОСОБА_19, які, здійснюючи загальне керівництво силами та засобами міліції в центральній частині м. Києва та будучи досвідченими працівниками блоку громадської безпеки, можливого негативного розвитку подій не спрогнозували, належним чином роботу нарядів та резервів, задіяних для охорони громадського порядку на Майдані Незалежності, не організували координацію та достатній контроль за їх діями не забезпечили.
Як наслідок подій, які в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року відбулися на Майдані Незалежності, 30.11.2013 у період часу з 04.30 до 11.00 медичними працівниками бригад швидкої медичної допомоги надано допомогу 38 особам. Згідно з даними Департаменту охорони здоров'я КМДА (від 24.12.2013 вих. N 17904), з числа постраждалих 29 доставлено до лікувальних закладів, а дев'ятьом допомогу надано на місці.
У подальшому до ГУМВС (у тому числі районних управлінь) надійшли повідомлення про отримання тілесних ушкоджень від 71 особи, у тому числі трьох журналістів, працівника телеканалу, помічника народного депутата та двох громадян Польщі.
Проаналізувавши матеріали, зібрані в ході службового розслідування комісією з'ясовано, що до осіб, які в ніч з 29.11.2013 року на 30.11.2013 перебували на Майдані Незалежності, окремими працівниками полку МОП "Беркут" при ГУ МВС застосовувалися заходи фізичного впливу та спеціальні засоби зокрема, удари гумовими кийками, руками, ногами із перевищенням міри необхідної для виконання покладених на працівників міліції обов'язків, і не зводилося до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників.
У той же час комісією не отримано жодних відомостей про віддання керівництвом МВС та ГУМВС усних чи письмових наказів, вказівок або команд про застосування стосовно учасників акції заходів фізичного впливу та спеціальних засобів.
Комісія дійшла висновку, що указані порушення стали можливими внаслідок неналежного виконання начальником ГУМВС генерал-лейтенантом міліції ОСОБА_11, заступником начальника - начальником міліції громадської безпеки ГУМВС полковником міліції ОСОБА_12, начальником управління громадської безпеки ГУМВС полковником міліції ОСОБА_21 його заступниками підполковниками міліції ОСОБА_16 та ОСОБА_19 а також командиром полку МОП "Беркут" при ГУМВС полковником міліції ОСОБА_17 вимог ст. 12 Закону України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.91 N 49, Положення про підрозділ міліції особливого призначення "Беркут", затвердженого наказом МВС від 18.05.2004 N 529, та внаслідок порушення Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 N 155 (Наказ N 155), та вимог керівництва Міністерства щодо неухильного дотримання дисципліни та законності. Вважає, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, є такими, що частково підтвердилися. Питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих керівників та працівників ГУМВС України в місті Києві вирішити після прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні N 42013110000001053.
Судом також встановлено, що прокуратурою міста Києва за результатами розгляду повідомлень у засобах масової інформації розпочато кримінальне провадження N 42013110000001053 за фактом перевищення працівниками міліції владних повноважень під час масових заходів 30.11.2013 на майдані Незалежності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України.
Згідно листа Генеральної прокуратури України від 17.03.2014 року N 17/1/2-32778-14, 01.03.2014 матеріали досудового розслідування за фактом незаконного перешкоджання працівниками міліції та іншими особами проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій із застосуванням фізичного насильства, що мало місце 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві, за ознаками злочину, передбаченого ст. 340 КК України, виділено та об'єднано з кримінальним провадженням N 12014100060000228 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України.
27.02.2014 оголошено про підозру ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ч. ч. 3, 4 ст. 27, ст. 340 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 340 КК України. 04.03.2014 оголошено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 340 КК України.
Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними дій Відповідача 3, Відповідача 4, щодо ліквідації мирного зібрання і перешкоджання його проведенню на Майдані Незалежності 30-го листопада 2013-го року (очищення Майдану Незалежності від людей) та визнання незаконними дій Відповідача 3, Відповідача 4 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві, а саме - застосування заходів силового впливу, застосування спеціальних засобів, щодо розгону людей з Майдану Незалежності, застосування до них сили, дубинок, сльозоточивого газу та гранат, ліквідації мирного зібрання та перешкоджанню проведення мирного зібрання є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів порушення громадського порядку учасниками мирної акції та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності відповідачами суду не надано.
Згідно ст. 9 Закону України "Про міліцію" до виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а також на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Згідно ст. ст. 6, 7 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26.03.92 N 2235-XII внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України.
Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами.
Місця розташування на території України з'єднань, військових частин, установ внутрішніх військ визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України і погодженням з місцевими органами влади.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 N 158 "Про створення у складі військ внутрішньої та конвойної охорони військових частин спеціального призначення" прийнято пропозицію Міністерства внутрішніх справ, погоджену з відповідними міськими Радами народних депутатів, про створення протягом 1994 - 1995 років у складі військ внутрішньої та конвойної охорони трьох військових частин спеціального призначення з дислокацією у містах Києві, Вінниці та Запоріжжі.
За вказаною постановою сформована військова частина 3027, яка підпорядковується Управлінню Північного територіального командування ВВ МВС України, відповідно до наказу МВС України від 18.10.2000 року N 711.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог заявлених до Начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України командувача Національної гвардії України П. С. Т., оскільки вказану особу на посаду призначено Постановою Верховної Ради України від 15.04.2014 N 1205, будь - яких рішень пов'язаних із застосуванням внутрішніх військ в центральній частині м. Києва не приймав та дій не вчиняв.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 щодо ліквідації мирного зібрання і перешкоджання його проведенню на Майдані Незалежності 30-го листопада 2013-го року (очищення Майдану Незалежності від людей) суд зауважує, що під час розгляду справи відповідних рішень вказаних суб'єктів владних повноважень в розпорядження суду не надано, а судом не встановлено.
Міністр внутрішніх справ України З. В. Ю., який відповідав за організацію роботи по забезпеченню законності працівниками органів та підрозділів, які входять до системи Міністерства внутрішніх справ України при охороні громадського порядку, в тому числі і при застосуванні спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, у період часу з 29.11.2013 по 11.12.2013 не виконав у повній мірі покладені на нього обов'язки з цього питання та не вчинив дії щодо забезпечення законності застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони громадського порядку на Майдані Незалежності, вулицях Хрещатик та Байковій у місті Києві.
Оскільки Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України та несе відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, крім цього своїми наказами виділяв працівників підрозділів МОП "Беркут" з інших регіонів держави для надання допомоги в охороні громадського порядку, суд дійшов висновку, що дії Міністра внутрішніх справ України щодо ліквідації мирного зібрання є незаконними.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо перешкоджання проведенню мирного зібрання на Майдані Незалежності 30-го листопада 2013-го року.
3. Визнати незаконними дії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві, а саме - застосування заходів силового впливу, застосування спеціальних засобів для розгону людей з Майдану Незалежності, застосування до них сили, спеціальних засобів, перешкоджанню проведення мирного зібрання.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і в порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя Р. О. Арсірій
Судді:
В. В. Амельохін
О. П. Огурцов