АСОЦІАЦІЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
10.02.2015 N 1417/1/3
Щодо Закону про податковий компроміс
Нещодавно набув чинності Закон України від 25.12.2014 р. N 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон про податковий компроміс), який направлений на встановлення діалогу між державою та платниками податків, звільнення платників податків від фінансової, кримінальної та адміністративної відповідальності за умови сплати незадекларованих та/або неузгоджених платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, зменшення кількості адміністративних скарг до контролюючих органів та адміністративних позовів до суду платників податків на рішення контролюючих органів, а також забезпечення додаткових податкових надходжень до бюджету.
Більшість платників податків, у тому числі членів АППУ, позитивно ставляться до прийняття Закону про податковий компроміс та планують скористатися тими перевагами, що закладені в цьому Законі для підприємців.
Разом з тим у Законі про податковий компроміс, який набув чинності 17 січня 2015 року, з цієї ж дати суб'єкти господарювання отримали право на звернення до органів ДФС України за звільненням від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку або письмової заяви про намір досягнення податкового компромісу та інших документів, не досить чітко виписані норми щодо підстав проведення документальної позапланової перевірки, період, за який може застосовуватись податковий компроміс, що не дозволяє платникам податків у повній мірі скористатися положеннями цього Закону.
Такі неточності в Законі про податковий компроміс мали бути вирішені Кабінетом Міністрів України, який згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону про податковий компроміс мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, але такий нормативний акт КМУ ще не затвердив.
Разом з тим, 17 січня 2015 року [ДФС затвердила] своїм наказом N 13 Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Методичні рекомендації), але замість відповіді на питання щодо застосування положень Закону про податковий компроміс Методичні рекомендації поклали на платників податків обов'язки, які не передбачені вимогами закону, та наділили себе повноваженнями, які виходять за рамки Закону про податковий компроміс та ПКУ.
У Методичних рекомендаціях ДФС України розширено тлумачить положення Закону про податковий компроміс щодо права контролюючого органу на проведення позапланової документальної перевірки (абзац другий пп. 3.8 п. 3 Методичних рекомендацій).
Значно розширено у Методичних рекомендаціях і перелік документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу для застосування податкового компромісу.
Більше того, у Методичних рекомендаціях ДФС України наділила себе повноваженнями щодо прийняття рішень з тих питань, які за Законом про податковий компроміс мали вирішуватися самими платниками податків. Так, у питаннях застосування податкового компромісу щодо заяв про намір досягнення податкового компромісу у випадку неузгоджених зобов'язань, за якими прийнято ППР, контролюючий орган безпідставно наділив себе повноваженнями щодо погодження або непогодження таких заяв, коли Закон про податковий компроміс чітко визначив, що днем узгодження визначених зобов'язань у заяві є день подання платником податків заяви про намір досягнення податкового компромісу, а сплата таких узгоджених зобов'язань підтверджує досягнення податкового компромісу (п. 7 Закону про податковий компроміс).
Зважаючи на те, що положення Закону про податковий компроміс вже набрали чинності та застосовуються як платниками податків, так і контролюючими органами, для оперативного вирішення спірних моментів, що виникли внаслідок неточностей, наявних у Законі про податковий компроміс, та розбіжностей між Законом та Методичними рекомендаціями просимо відповідно до положень Закону України від 04.04.95 р. N 116/95-ВР "Про комітети Верховної Ради України" надати роз'яснення з приводу порядку застосування положень Закону про податковий компроміс, зокрема щодо питань про підстави та межі проведення документальної перевірки; щодо переліку документів, які платник податків подає до контролюючого органу для застосування податкового компромісу; щодо повноважень контролюючого органу за заявами платника податків про намір досягнення податкового компромісу у випадку неузгоджених зобов'язань, за якими прийнято ППР.
Додаток: Співставлення положень Закону про податковий компроміс та Методичних рекомендацій.
Президент В. Матійчик