ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10.07.2014 р. N К/9991/41998/11
N К/9991/40404/11
Про зобов'язання вчинити дії, встановлення відповідності оскаржуваного
нормативно-правового акта актам вищої юридичної сили, стягнення коштів,
визнання незаконним і протиправним п. 1 постанови Кабінету Міністрів України
N 183 від 12.03.2008 року, зобов'язання внести
зміни до закону
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів - Бутенка В. І. (доповідач), Ємельянової В. І., Штульман І. В., розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління праці та цівільного захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області, Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про зобов'язання вчинити дії, встановлення відповідності оскаржуваного нормативно-правового акта актам вищої юридичної сили, стягнення коштів, визнання незаконним і протиправним п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 183 від 12.03.2008 року, зобов'язання внести зміни до закону, встановив:
У вересні 2008 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили зобов'язати Міністерство фінансів України виділити кошти на виготовлення нагрудних знаків ветеранам війни і зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики України видати їм нагрудний знак "Ветеран війни-учасник війни" і встановити, що постанова Кабінету Міністрів України N 183 від 12.03.2008 року є такою, що не відповідає акту вищої юридичної сили, а також визнати пункт 1 цієї постанови незаконним і протиправним та стягнути на користь позивачів в солідарному порядку 1859,00 грн. і зобов'язати Комітет Верховної Ради України внести зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2010 року (Постанова N 2а-817/10/2670), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області видати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 нагрудний знак "Ветеран війни-учасник війни". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На ці судові рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області та позивачами подано касаційні скарги.
В касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області в своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивачі відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) є учасниками війни і мають право на одержання разової грошової допомоги.
У 2008 році позивачі отримали разову грошову допомогу до 5 травня з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік суди виходили з того, що така виплата була здійснена позивачам до прийняття Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 року.
Статтею 17-1 Закону N 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону N 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно ст. 14 вказаного Закону щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 14 Закону України Закону N 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону N 3551-XII та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12.03.2008 року N 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої вказаними Законами, здійснюється учасникам війни у розмірі 65,00 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачеві щорічної разової грошової допомоги.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік позивачам здійснювалися в період коли наведені норми Закону були чинними, а їх виконання обов'язковим, а тому дії відповідача на час виплати зазначеної щорічної разової грошової допомоги були правомірними.
Стосовно позовних вимог про визнання такою, що не відповідає акту вищої юридичної сили постанови Кабінету Міністрів України N 183 від 12.03.2008 року та визнання протиправним пункту 1 цієї постанови колегія суддів зазначає наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України N 183 від 12.03.2008 року приймалася на виконання статей 12 - 16 Закону N 3551 та статей 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідно до ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 183) особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно ст. 14 Закону N 3551 (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 183) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.
Постанова Кабінету Міністрів України N 183 розрахована на її одноразове застосування, тобто виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2008 році.
Таким чином, на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 183 від 12.03.2008 року її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України.
Щодо вимог позивачів про зобов'язання комітету Верховної Ради України внести зміни до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" N 107-VI від 28.12.2007 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (далі - Закон N 116-95-ВР) комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй. Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради України згідно з Конституцією України та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
Згідно ст. 11 Закону N 116-95-ВР комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції: законопроектну; організаційну; контрольну.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону N 116-95-ВР комітет при здійсненні законопроектної функції має право розробляти з власної ініціативи проекти законів та інших актів Верховної Ради України з питань, що віднесені до предметів відання комітетів, з наступним внесенням їх на розгляд Верховної Ради України членами комітету за його рішенням.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону N 116-95-ВР комітети при здійсненні законопроектної функції зобов'язані організовувати розробку проектів законів та інших актів за дорученням Верховної Ради України.
Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання комітету Верховної Ради України внести зміни до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є правильними.
Однак судами не взято до уваги і не надано належної правової оцінки твердженню Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради, що вимога ОСОБА_6 про зобов'язання видати нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни" вже була предметом розгляду в суді і є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Також позивачами було заявлено вимогу щодо зобов'язання Міністерства фінансів України виділити кошти на виготовлення нагрудних знаків "Ветеран війни-учасник війни".
Однак судами першої та апеляційної інстанцій дану вимогу також не було досліджено і не було надано їй належної правової оцінки.
Крім того, при розгляді вимоги позивачів щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради видати нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни" судами не з'ясовано питання чи не безпідставно було відмовлено позивачам у видачі нагрудних знаків при наявності таких.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У зв'язку з наведеним рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства фінансів України виділити кошти на виготовлення нагрудних знаків "Ветеран війни-учасник війни" і зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради видати позивачам такий нагрудний знак підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:
Касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області і ОСОБА_6 та ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2010 року (Постанова N 2а-817/10/2670) і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року в частині позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства фінансів України виділити кошти на виготовлення нагрудних знаків "Ветеран війни-учасник війни" та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради видати позивачам нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни" скасувати і справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:
В. І. Бутенко
В. І. Ємельянова
І. В. Штульман