ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.07.2014 р. N К/800/32865/14
Про визнання дій протиправними
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Білуги С. В., суддів Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А2622 про визнання дій протиправними, встановила:
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії військової частини А2622 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, державної прикордонної служби, внутрішніх Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", протиправними. Зобов'язано військову частину А2622 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889, отриманої ним за час проходження військової служби з урахуванням здійснених виплат.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, військова частина А2622 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді начальника відділу територіальної оборони центру оперативного та територіальної оборони штабу територіального управління "Північ" військової частини А0197.
Наказом Міністерства оборони України (по особовому складу) від 14.12.2013 N 401 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом "г" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і війську службу" від 25 березня 1992 року N 2232-XII.
Відповідно до наказу командира військової частини А0197 від 27.12.2013 N 300 з 27.12.2013 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, та з грошового та речового забезпечення при Військовій частині А2622.
Згідно вимог спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 N Д-322/1/03 та Директивою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 N Д-9ДСК військова частина А0197 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013. Вказаними вище директивами військова частина А2622 (м. Чернігів) призначена правонаступником військової частини А0197 (м. Чернігів), що підтверджується довідкою тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу військової частини А0197 від 09.12.2013 N 1862.
Наказом командира військової частини А0197 від 27.12.2013 N 300 полковнику ОСОБА_2 була виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення по 27 12.2013.
Відповідно до довідки тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А0197 від 18.12.2013 N 7/728 позивачу з квітня по жовтень 2013 нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 20 % та 40 % на загальну суму 7103,31 грн.
Згідно довідки тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А2622 від 20.12.2013 N 832 ОСОБА_2 здійснена виплата щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 N 889 (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 15.11.2011 N 595 (зі змінами) в листопаді 2013 року - 1671,66 грн., грудні 2013 року - 1849,70 грн., всього на суму 3521,36.
Наказом командира військової частини А0197 від 27.12.2013 N 300 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 N 260, в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з розрахунку 31 (тридцять один) рік, в сумі 71850,25 грн., що також підтверджується розрахунковою книжкою НОМЕР_1.
Згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 09.01.2014 N 132/50 до переліку складових грошового забезпечення, яке розраховано ОСОБА_2, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 N 889, не включена.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого проведено нарахування грошової допомоги при звільненні з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року N 161).
Однак колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" установлено, що з 1 жовтня 2010 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, а в пункті 5 визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом N 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути включена у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 21-368а13.
З огляду на викладене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу військової частини А2622 задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: С. В. Білуга
Судді:
О. І. Гаманко
А. Ф. Загородній